Журнал

ЗАЛІЗНИЧНІ ВІЙСЬКА ПОВЕРТАЮТЬСЯ!

ЗАЛІЗНИЧНІ ВІЙСЬКА ПОВЕРТАЮТЬСЯ!

Свого часу в складі Збройних Сил функціонувала унікальна структура – залізничні війська, які виконували специфічні завдання. Від них вимагалося не стільки вміти воювати, скільки будувати, прокладати дороги та мости, облаштовувати позиції тощо. Через необхідність скорочення армії структуру згодом перейменували у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ) та передали до Міністерства інфраструктури. З початком російської агресії представники ДССТ активно допомагали армійцям та представникам інших силових відомств виконувати бойові завдання на Донбасі. Отже Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Петро Порошенко виступив з ініціативою змінити статус цієї структури, перепідпорядкувавши її Міністерству оборони

Відповідний законопроект затвердила Верховна Рада. І ось віднедавна військові залізничники знову повернулися, так би мовити, в «рідну гавань». Як йдеться у пояснювальній записці, нововведення покликане оптимізувати складові сектору безпеки і оборони, підвищити ефективність застосування ДССТ, а також забезпечити раціональне використання бюджетних коштів.

Рішення виявилося не лише важливим для держави, а й корисним для особового складу служби. Судіть самі. До переходу в Міністерство оборони ДССТ фінансувалася за залишковим принципом. Продовольче забезпечення за останній рік, наприклад, – лише на 65%, а служби тилу загалом – лише трохи більше, ніж на третину. Через це виникла заборгованість з оплати за комунальні послуги. Саме тому керівництво активно впроваджує енергоефективні технології та економить на енергоносіях. Солдатські їдальні в теплий період року закривають. Їжу готують на польових кухнях. Це і економія, і додаткова практика для кухарів. Завдяки такій організації харчування на комунальних послугах вдасться зекономити понад 2 млн грн.

Значних бонусів до економної скарбнички додає використання газу в автомобілях легкової групи та автобусах. Експлуатація машин на ньому обходиться у півтора – два рази дешевше, ніж на бензині й дизпаливі. Загалом ставлення до техніки тут особливе. Адже нині понад 70 % її має вік у понад 30 років. Найновішої – лише 0,6 %. Але залізничники здавна зажили слави добрих господарів, тож не дивно, що коефіцієнт технічної готовності в них становить 0,9. Всі машини справні, укомплектовані та готові до використання.

Нещодавно представники Європейського командування Збройних сил США вручили ДССТ два десятки нових сучасних міношукачів. Це, звісно, крапля в морі. Але весь персонал служби переконаний, що після повернення у склад Збройних Сил ситуація покращиться. Для цього є серйозні передумови. Перша – технічне переоснащення армії загалом, яке триває ось уже кілька років. Друга – безпосередня участь військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту в бойових діях на Сході України, де вони продемонстрували високий фах і затребуваність.

У зоні проведення операції Об’єднаних сил залізничники охороняють дороги та мости, влаштовують загородження на чотирьох залізничних напрямках, зокрема поблизу державного кордону в Сумській та Харківській областях, розміновують та знешкоджують вибухонебезпечні предмети на об’єктах транспортної інфраструктури, облаштовують взводні опорні пункти, і на морському узбережжі.

Часто-густо виконувати завдан­ня доводиться в небезпечних умовах: під обстрілами, на замінованій місцевості тощо. З 2014 по 2017 рік сапери ДССТ обстежили на Донбасі понад сім сотень кілометрів залізничних колій, дві сотні споруд Донецької залізниці, а також домашні господарства мирних жителів. Виявили та знешкодили понад 6,5 тис. вибухонебезпечних предметів.

Одного разу в звільненому Слов’янську сапери отримали вик­лик на розмінування. Про допомогу благала жінка літнього віку. У сарай на її подвір’ї влучила міна. Приміщення згоріло, але бабуся боялася наближатися до нього через невідомий предмет.

Обстежити місце взялися прапорщик Павло Квачан та старшина Юрій Радченко. За допомогою міношукача виявили корпус підривника та хвостовик мінометної міни. Витягнули із землі, завантажили в автомобіль. Зовні жодної небезпеки знайдені предмети не становили. Та під час руху в машині з’явився дим. Сапери зрозуміли, що загорівся залишок міни. Фосфорна рідина через контакт з повітрям горіла з неабиякою силою.

Діяти треба було швидко, тож водій спрямував автомобіль до найближчого яру. Не зважаючи на вогонь і високу температуру, прапорщик Павло Квачан голіруч викинув палаючий фосфор із машини. Сам зазнав незначних опіків, уніформа постраждала більше. Та головне – знешкодив небезпеку, яка могла заподіяти лихо мирним мешканцям Слов’янська.

Зазвичай робочий день саперів починається о п’ятій годині ранку і триває до пізнього вечора. Невибухлі гранати, мінометні, протитанкові, протипіхотні міни, осколково-фугасні снаряди, залишки від реактивних систем залпового вогню «Ураган», «Град», «Смерч» – цих смертоносних «подарунків» чимало розкидано не лише в полях і лісах, а й поблизу населених пунктів, на важливих об’єктах дорожньо-транспортної інфраструктури.

Одного разу терористи підготували до підриву автомобільний міст між селищами Семенівка і Миколаївка. На його опорах закріпили 1 протипіхотну та 4 протитанкові міни ТМ-62, 8 кг амоніту, який використовують в шахтах, та 5 електродетонаторів. Вибухівка була готова до застосування та з’єднана дротами з підривним пристроєм.

Дістатися до неї по драбині сапери не могли, бо висота становила щонайменше 5 метрів. Тому вирішили спустити одного, найбільш фізично підготовленого, на зв’язаних між собою автоматних ременях. Досить складне завдання зголосився виконати старший сержант Сергій Вяткін – спортсмен та студент факультету фізичної культури. За час війни на Донбасі він отримав неабиякий досвід роботи з боєприпасами. Боєць блискуче впорався із завданням. За хоробрість і професіоналізм його нагородили медаллю «За військову службу Україні».

Відремонтовані дороги, мости… В обпаленому війною Донбасі від цих транспортних артерій залежить не лише своєчасне постачання Збройних Сил, а й життя мирних мешканців. Тому в найкоротші терміни на місці зруйнованих мостів з’являються нові або відремонтовані.

У разі потреби спочатку на­­во­­дять тимчасові переправи. Напри­клад, такі, як на річці Казенний Торець між селами Селезнівка та Семенівка Слов’янського району. Там на місці зруй­но­ва­­но­го авто­мобільного мосту залізничники навели наплавний понтонний завдовжки 70 метрів. Облаштований на ньому додатковий автомобільний проїзд збільшив пропускну спроможність споруди до 2,5 тис. одиниць техніки за добу. Це дозволило заощадити на перевезеннях військ близько 100 млн грн.

Іноді робота військових залізничників у зоні проведення операції Об’єднаних сил вимагає не лише фаховості, а й мужності. Міст, який з’єднує Рубіжне і Лисичанськ, бойовики зруйнували ще майже на початку війни. За цей час паводкові води нанесли сюди чимало зламаних дерев, гілля, ґрунту, кореневищ, сміття… З часом все це спресувалося під його опорами і заважало навести понтонний міст, який мав забезпечувати тимчасове транспортне сполучення. Ні фахівцям МНС, ні іншим рятувальним службам впоратися із завданням не вдалося. Землерийні машини та КрАЗи залізничників також не могли зрушити з місця багатотонні брили. Троси рвалися, техніка була безсила.

Усунути проблему вдалося лише зусиллями людей. Вкрай небезпечну роботу зголосилися виконати сержант-контрактник Максим Ніколаєнков і солдат Сергій Жмут. Хлопці обперезалися страхувальними канатами, «озброїлися» інструментами і почали метр за метром вивільняти опори. Керували роботами командир 26-го об’єднаного загону полковник Андрій Жінчин та заступник начальника управління будівництва та відновлення об’єктів національної транспортної системи Адміністрації ДССТ полковник Євген Шендеров.

Хлопці розуміли, що бодай один необережний рух,  і вони можуть опинитися у воді під тоннами сміття. Тому роботу виконували поволі й зважено. Поступово відрізали та виплутували гілля дерев. Потім чіпляли тросом до КрАЗа. Завершувала справу техніка. Якби не мужня ініціатива цих двох бійців, відновлення мосту могло б затягнутися на багато місяців. Його відкриття восени 2017-го дозволило зекономити державі понад 4,5 млн грн. Відновлюючи споруду V категорії складності, мостобудівники ДССТ вкотре підтвердили свою фаховість та набули нових практичних навичок.

Головним результатом стала не лише щира вдячність місцевих жителів, а й позитивний імідж військових. Згодом до Держ­спецтрансслужби надійшло ще кілька заявок на проведення таких робіт. Нині майже відновлений черговий міст через річку Лугань між Попасною і Троїцьким на Луганщині.

Нещодавно військовослужбовці ДССТ ще раз продемострували свою фаховість. Служба успішно пройшла сертифікацію та отримала ліцензію на підготовку фахівців за спеціальністю «Водолаз». На початку нинішнього року Державний секретар Міністерства обо­рони України генерал-пол­ковник Олександр Дублян урочисто відкрив Центр водолазних робіт. У перспективі – організація підготовки фахівців підводного гуманітарного розмінування.

Добру пам’ять про себе залишили залізничники і шкільній дітворі Донбасу. Особовий склад 1-го об’єд­наного загону відновив три загальноосвітні школи та дитячий садок у Слов’янську, зруйновані внаслідок бойових дій. Це дозволило вчасно розпочати навчальний рік. Відтоді Державна спеціальна служба транспорту надає згаданим навчальним закладам шефську допомогу. Понад три сотні дітей побували на екскурсіях у містах, де розташовані її підрозділи.

Нинішній рік також має стати для воїнів-заліз­нич­ни­ків насиченим. Вони виконуватимуть чотири тендери на будівництво гуртожитків для військовослужбовців Збройних Сил України в Конотопі та Дніпрі. Планують отримати від Міністерства оборони й інші замовлення, зокрема на зведення об’єктів матеріально-тех­ніч­ної бази. Цьогоріч будуватимуть новий танкодром для 17-ї окремої танкової бригади у Кривому Розі.

Свого часу необдумані заходи з реформування призвели до того, що частина залишилася без власного полігона. Нещодавно затвердили проект цього об’єкта, вимоги і кошторисну вартість. Роботи виконуватиме підрозділ 26-го об’єднаного загону, що дислокується у Кривому Розі. Вже до кінця нинішнього року криворізькі танкісти зможуть відточувати майстерність на своєму танкодромі.

Не забувають залізничники і про власне «господарство». На території Адміністрації ДССТ зводять нову будівлю, де розміщуватиметься центр бойового управління, штаб, солдатська казарма, музей. Старе приміщення штабу відремонтують та переобладнають під майже 70 службових квартир для військо­во­службовців. Для керівництва служби це завдання номер один. Наразі понад 86 % сімей воїнів-залізничників мають житло. 8-й навчальний центр у Чернігові, 26-й об’єднаний загін у Дніпрі, 194-й понтонно-мостовий загін у Новомосковську, 36-й шляхо-відновлювальний загін у Конотопі – ці частини лідирують у забезпеченні житлом. Там квартири мають до командира роти включно. А ось у Червонограді після зведення 48-квартирного будинку черга взагалі зникне, адже житла тут потребують 36 сімей.

«Залізничний проспект» із 5 будинків зведений у Ново­московську. Це, звісно, не місто майбутнього, але все необхідне для проживання там є: спортивні та дитячі майданчики, тренажери, місця для прогулянок та відпочинку. Загалом у період з 2006 по 2017 роки ДССТ власними силами збудувала для своїх військовослужбовців майже 900 квартир у житлових будинках та понад півтори сотні кімнат в гуртожитках. Найбільш проблемними наразі залишаються Київський і Львівський гарнізони.

Серйозною мотивацією для проходження служби стало те, що нинішнього року військово­служ­бовці ДССТ вперше отримали грошове забезпечення за нормами Міністерства оборони. Воїни-залізничники очікували цього багато років, і ось нарешті соціальну справедливість відновлено. В середньому підвищення становило близько 40 %. Судіть самі: раніше контрактник-залізничник отримував понад 4,5 тис. грн, а після переходу в ЗС України – понад 7 тис. грн.

Нещодавно Адміністрацію ДССТ відвідав Міністр оборони України Степан Полторак. З її очільником – генерал-лейтенантом Миколою Мальковим – серед іншого обговорили завдання, які виконуватиме служба у складі військового відомства. Міністр дав високу оцінку колективу та поставив завдання протягом місяця розробити та представити на затвердження концепцію розвитку Державної спеціальної служби транспорту. Незадовго до цього очільник військового відомства відвідав польовий табір на полігоні «Широкий Лан», де воїни-залізничники будують спортивне містечко, плац та об’єкти соціальної структури.

– Найголовніше, що за той час, коли Державна спеціальна служба транспорту перебувала у складі цивільної структури, ви спромоглися зберегти військовий колектив, підтримати належний рівень військової дисципліни, виконувати завдання за призначенням, – сказав під час зустрічі із залізничниками Міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак. – Я вважаю, що це дуже важливе рішення, адже його реалізація значно підвищить спроможності Міністерства оборони. Ми зараз визначаємося з пріоритетами та новими завданнями. Загалом Державна спеціальна служба транспорту розширить можливості Збройних Сил та інших силових структур тоді, коли працюватиме в одній системі.

 

Сергій Басараб

Powered by Ajaxy