Журнал

Замість каші з сокири – шведський стіл

Замість каші з сокири – шведський стіл

Смажені курячі ніжки, тефтелі, картопляне пюре, гречана каша, хліб, масло, цукор, чай, кава, лимон, сир, джем, соус, йогурт – такий типовий сніданок як експеримент запропонували нещодавно курсантам Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та військовослужбовцям однієї з частин Західної військово-морської бази. На нові стандарти харчування цьогоріч перейде чверть армії. А 2019-го шведський стіл матимуть усі Збройні Сили України

Аутсорсинг: як все починалося

Чи не від самого початку створення Українського війська навколо проблеми організації харчування військовиків виникали різні думки. Стара система, започаткована ще за радянської армії, своє віджила. Її поступово замінив невідомий раніше аутсорсинг. Цей досить прогресивний на той час, крок також не дозволив армійському столу наблизитися до передових стандартів. Адже коли йдеться про харчування військових у провідних арміях світу, говорять не лише про цивільних кухарів у харчоблоках.

З початком російської агресії на Донбасі наше військо набрало сучасних обрисів та навчилося воювати. Відповідно постала необхідність підтягувати до європейських зразків і тилові показники. Зокрема сервірування та меню солдатського столу.

Років десять тому експеримент щодо переведення харчування військовослужбовців на «цивільні рейки» у більшості військовопосадовців викликав певну пересторогу. Деякі з них взагалі ставилися до ноу-хау відверто негативно. Зрештою впровадження аутсорсингу таки відбулося. Та наскільки бажаними гостями стали підприємці, що перетнули 2008 року контрольно-перепускні пункти Українського війська?

«Краще «перепильнувати», ніж «недопильнувати», – цей жартівливий вислів чи не найкраще характеризує тодішню ситуацію. Спроби комерційних структур налагодити свій бізнес у війську абсолютно не відповідали звичному радянському стереотипу, що випробувана десятиліттями система автономного життєзабезпечення армії апріорі не повинна залежати від будь-яких зовнішніх втручань. Нині не секрет, що давалися взнаки й побоювання тодішніх представників тилових структур втратити «власний шматок хліба».

Нагадаємо, 2004 року за новими стандартами харчувалися строковики лише трьох військових частин. 2008-го на систему аутсорсингу перевели всі Збройні Сили.
Переваги нововведення були очевидні. Приміром, відійшов у минуле наряд по їдальні. Так, у механізованій бригаді його чисельність зазвичай становила 20–30 осіб. Загальна кількість тих, хто здає зміну, та тих, хто заступає, щось із 40–60. Якщо додати й інші наряди, то фактично в другій половині дня від планових занять відривалася ціла рота! Отже, із переходом на аутсорсинг вдалося повернути до основної діяльності у масштабах Збройних Сил понад 5 тисяч бійців.

Значних змін зазнали приміщення їдалень. «Харчова» ніша виявилася для підприємців настільки привабливою, що вони готові були вкладати в оновлення фондів чимало власних обігових коштів. Всіляко намагалися створити затишок у залах для харчування, у цехах для її приготування з’явилося більш сучасне обладнання тощо.

Заради справедливості треба додати, що такими щедрими були не всі приватні підприємства. Чимало з них продовжували «витягувати» всі можливі соки з наявних у військових частинах потужностей, мотивуючи тим, що ціна, за якою вони годують воїнів, занадто низька. Тож працюють, мовляв, на межі рентабельності. Ніде правди діти, замовників справді цікавили, передусім, ті суб’єкти господарювання, чиї цінові пропозиції були нижчими, а можливості щодо належної організації харчування задовольняли вимоги.

Звісно, виникала сила-силенна проблемних питань. Деякі з них виявилися вже тоді, коли, як кажуть, процес пішов. Приміром, нескладно було передбачити, що армія може стати заручницею конкурентної боротьби між різними фінансовими структурами. Оптимальні для Міністерства оборони ціни на послуги з харчування дуже часто не влаштовували представників тих бізнесових структур, які також бажали зайняти відповідну нішу для отримання прибутку. Тож зацікавлені фірми подавали позови до суду на «конкурентів», влаштовували іншу паперову тяганину по різних інстанціях, заважаючи таким чином спокійно працювати.

Чимало проблем з’явилося під час приготування їжі в польових умовах. Кухарям деяких підприємств, які надавали послуги з харчування на полігонах, знадобився певний час, аби досягти необхідної якості страв. Адже приготування їжі на військових польових кухнях вимагає певних навичок. Цивільним фахівцям їх довелося набувати вже безпосередньо на полігоні.

Проте з роками стало зрозуміло, що найбільшою проблемою організації армійської кухні є непрозорі тендери з ознаками корупції. Подаючи документацію на тендер, наприклад, деякі підприємства, на відміну від інших учасників процедури, у своїх пропозиціях надавали лише частину інформації стосовно цінової політики (вартість продовольства без витрат на приготування, сплати комунальних платежів, заробітної плати, податків тощо). Таким чином торги вигравали обманним шляхом. А справжня ціна з’являлася уже після укладання договорів.

Додайте до цього недосконалу процедуру укладання контрактів з підрядниками, застарілі норми харчування та стандарти приготування їжі, зношене обладнання їдалень… Все це зрештою призвело до необхідності вкотре переглянути харчову складову нашого війська. Каталізатором процесу став початок антитерористичної операції на Сході України.

 

Кому що до смаку

До реформ у цій царині долучилися цивільні активісти. У серпні 2015 року за наказом Міністра оборони України Степана Полторака була створена волонтерська група «Реформа системи харчування» під керівництвом Діани Петрені. Її представники зайнялися підготовкою відповідної нормативно-правової бази, впровадженням сучасного програмного забезпечення для планування та обліку, а також розробкою нового набору меню. Все це мало б вивести харчування військово­службовців на абсолютно новий рівень.

Вже за місяць на базі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та однієї з частин Західної військово-морської бази команда офісу реформ започаткувала пілотний проект. Експеримент полягав у тому, що військовослужбовців годували за принципом шведського столу. Під час сніданку, обіду й вечері солдат мав можливість обрати власне меню з декількох страв, напоїв і десерту. Раніше, як відомо, вибору не було: всі отримували однакові страви.

Для приготування запропонували використовувати 348 найменувань продуктів, серед яких овочі, фрукти, кисломолочна їжа тощо. При цьому ключовими обрали два показники: вартість за добу та калорійність. За допомогою спеціальної програми щодня складали різноманітне меню. За умови, що вартість та калорійність залишатимуться в необхідних межах.

– Щодня курсанти мали можливість обирати салати зі свіжих овочів, фрукти, зокрема й екзотичні, а також кілька варіантів перших і других страв з м’яса, риби та птиці, – пояснює начальник продовольчої служби Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного майор Юрій Сльозко. – Смажені курячі ніжки, тефтелі, картопляне пюре, гречана каша, хліб, масло, цукор, чай, кава, лимон, сир, джем, соус, йогурт – такий типовий сніданок мали курсанти. На обід – овочева нарізка, салат із капусти, гороховий суп, зелений борщ, куряче м’ясо (філе), кури-гриль, тушкована картопля з овочами, овочевий гриль, хліб, узвар, фрукти, соус тощо. Від аутсорсингу, коли фірма надавала послуги з харчування, а держава їх оплачувала, ми відмовилися.

Увесь процес приготування їжі – від отримання продуктів зі складу до подання готових страв на стіл – виконували штатні кухарі та працівники. Під час експерименту серед курсантів регулярно проводилися опитування, аби з’ясувати, яка зі страв їм більше до вподоби. Загалом нововведенням вони були задоволені, тим паче, що завжди мали можливість взяти додаткову порцію.

Окрім розширеного набору продуктів, який, до речі, відповідає стандартам НАТО, і урізноманітненого меню проект мав на меті оновити матеріальну базу військових кухонь, протестувати комп’ютерні програми «Електронний каталог продуктів», «Електронний складський облік», «Електронне планування» та «Електронний облік особового складу».

В разі успішного просування нововведення з 2016 року його мали поступово поширити на решту військових частин. На жаль, форсувати справу не вдалося через масу бюрократичних перешкод. До того ж своє право харчувати військовослужбовців не хотіли втрачати чотири фірми-монополісти, які протягом багатьох попередніх років займали цю нішу, отримуючи чималі прибутки.

На прикладі львівського військового вишу команда «Офісу реформ» довела, що прохарчувати курсанта чи солдата за 57 грн 26 коп. на добу, маючи при цьому три з половиною сотні найменувань продуктів, цілком реально. Це при тому, що приватні фірми на той час цю послугу надавали за 69 грн 68 коп., пропонуючи страви лише з 35 компонентів. Перевагою нововведення стало й те, що каталог продуктів затверджує Міністерство оборони. Тобто за потреби внести зміни, це можна зробити дуже оперативно, адже достатньо лише внутрішніх узгоджень.

Вінцем успіху реформаторів стало те, що наприкінці минулого року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, яка сприяє поширенню ноу-хау на все військо. А на початку нинішнього Міністр оборони України Степан Полторак підписав Концепцію реформування системи продовольчого забезпечення Збройних Сил України до 2020-го. Згідно з документом цьогоріч на нову систему організації харчування перейдуть ще понад два десятки військових частин та установ.

– Ці два документи дозволять нам змінити систему харчування армії загалом, – коментує керівник волонтерської групи «Реформа системи харчування» Діана Петреня. – З моменту публікації постанови Кабміну наша армія офіційно має право харчуватися не лише за старими нормами, а й за каталогом продуктів, який торік пройшов апробацію у двох частинах. Використовуючи норми заміни, які передбачає документ, можна значно урізноманітнити солдатське меню.

Щоправда, процес погодження цієї постанови виявився досить непростим: потрібно було обійти з півтора десятка міністерств та відомств, збираючи необхідні підписи. Але ці зусилля не були марними. Принаймні це засвідчують вдячні курсанти та солдати, яким вже пощастило спробувати нове меню.

Решта військових частин перейдуть на нові стандарти харчування найближчим часом. Цього року – чверть армії, а 2019-го – всі Збройні Сили України. Безумовним позитивом є те, що на ремонт та обладнання їдалень і харчоблоків виділено понад 150 млн грн. Закуповуватимуть нові пароконвектомати, м’ясорубки, овочерізки, холодильні шафи тощо. Адже приготування смачних страв вимагає не лише якісних продуктів та майстерності кухаря, а й сучасного обладнання.

Сергій Басараб

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту