Журнал

«ЖІНКИ І ДІТИ НА ВІСТРЯХ ШАБЕЛЬ»

«ЖІНКИ І ДІТИ НА ВІСТРЯХ ШАБЕЛЬ»

Так різанину, вчинену московськими військами в Батурині 2 листопада 1708 року (за старим стилем), описували тогочасні французькі газети. Європейці були вражені жорстокістю, з якою було знищено  гетьманську столицю. Однак московити захопили місто не штурмом, а за допомогою українських зрадників.
Під час Північної війни між Швецією та Московським царством гетьман Іван Мазепа переконався, що московський цар Петро І не збирається боронити українські землі від ворога. Оскільки саме ця умова була основною в Переяславській угоді 1654 року, гетьман Мазепа розумів: для виходу із ситуації потрібно шукати більш надійних союзників.
1708 року, коли шведські війська рушили на Украї­ну, гетьман перейшов на бік шведів. Дізнавшись про це, цар віддав наказ знищити гетьманську столицю. Для залякування українців, особливо – козацької старшини. Виконавцем царської волі став князь Меншиков.
Батурин на той час являв собою укріплену фортецю, навколо якої розташовувалося сучасне, розбудоване Мазепою місто з кам’яними будинками і прекрасними храмами. У фортеці дислокувався вірний Мазепі гарнізон, були на озброєнні гармати.
Меншиков підступив до Батурина наприкінці жовтня 1708 року з 20 драгунськими полками, які налічували від 15 до 20 тисяч солдатів. Московський князь не бажав штурмувати фортецю. Розумів, що укріплення сильні, гармат і пороху в оборонців вдосталь, а стоятимуть вони до останнього. Тому спершу він направив до батуринської фортеці посланців із вимогою здатися. Захисники відповіли насмішками зі стін та гарматною стрільбою по розташуванню московитів.
Однак, як пише історик Сергій Павленко, не всі були готові до спротиву. Прилуцький полковник Іван Ніс та перекладач Стефан Зертис схиляли козаків відкрити ворота московським військам. За це їх обох було прикуто до гармат.
Царське військо стояло навпроти фортеці і, хоча мали наказ Петра взяти Батурин якнайшвидше, поки не підійшли війська Мазепи та шведів, не могло нічого вдіяти. Однак серед ночі в таборі московитів з’явився козак Соломаха. Це був посланець від полковника Носа. Рятуючи себе від скорого суду, прилуцький полковник виказав ворогу таємний хід у фортецю.
Вранці 2 листопада 1708 року драгуни Меншикова увірвались у Батурин. Оборонці чинили шалений опір, але вже за дві години все було скінчено. Після захоплення міста Меншиков віддав наказ знищити його вщент – і солдати взялися до справи. Убивали всіх жителів, незалежно від віку та статі, ґвалтували жінок і дівчат, грабували та палили. Зруйнували навіть православні храми. Після руйнування в місті залишилися цілими лише кілька будівель, серед яких був будинок генерального судді Кочубея, єдиний, що зберігся до нашого часу.
Полковник Ніс за зраду отримав від Петра І жалувану грамоту на полковницький чин. А гетьман Мазепа, довідавшись про долю своєї столиці, кажуть, був вражений у саме серце.
У Батурині ведуться археологічні розкопки. Археологи виявили багато тіл із явними ознаками насильницької смерті. Реконструйовано фортецю, гетьманську скарбницю, церкву, створено Націо­нальний історико­культурний заповідник «Гетьманська столиця». Батурин приваблює туристів – показники свідчать, що сюди приїздить туристів утричі більше, ніж, наприклад, до Хотина – фортеці, важливої для історії, щонайменше, трьох народів.
І, як розповідав археолог Володимир Коваленко, коли на розкопках були студенти­росіяни з Брянська, вони спершу говорили, що ніякого звірства не було – мовляв, просто війна. Коли ж самі особисто відкопали проломлені на потилицях московськими багнетами дитячі черепи – були вражені, і полуда російської пропаганди стала спадати з їхніх очей…

Арсен ЧЕПУРНИЙ,
Василь ЧЕПУРНИЙ

Powered by Ajaxy