Журнал

ЗОНА АТО: ТРЕТІЙ РІК ВІЙНИ

Терористичне угруповання фейкових «ДНР» та «ЛНР» на території Донбасу нині нараховує майже 40 тис. осіб. Із них 5 тис. – це регулярна армія Російської Федерації. Як і в попередні роки, торік вони грубо порушували Мінські домовленості, зокрема понад 16 тис. разів порушували режим тиші! Та про яку тишу може взагалі йти мова, коли Росія стягнула сюди 600 танків, 1300 бойових машин, 760 артилерійських систем, 300 систем залпового вогню та багато іншого озброєння й військової техніки? Всі ці обставини, на жаль, не вселяють оптимізму щодо мирного врегулювання конфлікту і змушують наших бійців постійно перебувати в очікуванні чергових кривавих провокацій

Саме присутність незаконних збройних формувань та необлікованої зброї й військової техніки на Сході України є одним із питань, які останнім часом порушують на форумах з європейської безпеки різних рівнів. Йдеться, зокрема, про функціонування на території «ЛДНР» незаконних збройних формувань під назвою 1-й та 2-й армійські корпуси. Міжнародні процедури передбачають, що держави ОБСЄ повинні отримувати відповідну інформацію щодо кількісного та якісного складу цих угруповань. Утім питання про те, хто саме її надаватиме, «зависло» в повітрі. Адже Російська Федерація, хоч і щедро підтримує війну на Сході України, проте відразу від них відхрестилась. Мовляв, армійські об’єднання перебувають на українській території і ми нічого про це не знаємо.

Мета виправдовує засоби

Ось і торішньої осені у Відні це запитання російській стороні жорстко поставив представник США. У відповідь учасники заходу почули заздалегідь заготовлену 40-хвилинну фіксовану доповідь, яка жодним чином не стосувалася порушеної проблеми. Головуючий неодноразово переривав виступ російської делегації, мотивуючи це збереженням часу і коштів, які ОБСЄ витрачає на недешевий синхронний переклад.

На жаль, саме небажання вести відвертий і конструктивний діалог давно є російським стандартом роботи в будь-яких представництвах. Згідно Мінських домовленностей уздовж усієї лінії розмежування в обидві сторони мають працювати стаціонарні пости спостереження, камери, безпілотні літальні апарати, пересувні патрулі тощо. Насправді перевіряють переважно територію, підконтрольну Україні, адже до псевдореспублік «ЛДНР» представників місії ОБСЄ, наприклад, просто не пускають. Бойовики відразу попередили: якщо камери дивитимуться в їхній бік, вони їх просто знищуватимуть. Так, власне, і роблять. Особливо, якщо є що приховувати.

Схожа ситуація і з безпілотниками. Над підконтрольній українським військам території вони пересуваються безперешкодно. Коли ж потрапляють до сепаратистів, то назад, як правило, не повертаються. Проте представники «ЛДНР» роблять заяви, що готові демонструвати повну відкритість. Але, як свідчить практика, лише для журналістів російських телеканалів і тільки за завчасно продуманим сценарієм пропагандистського «шоу».

Росія, позиціонуючи себе як держава, що намагається всіма силами допомогти залагодити конфлікт, насправді грубо втручається у внутрішні справи України та проштовхує власні інтереси.

Ця тенденція простежується на прикладі роботи Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (СЦКК). До нього входять представники української та російської сторін. Вздовж лінії розмежування з української сторони діють 27 спостережних постів (СП). Такі ж є і з того боку. Але, на жаль, на територіях «ЛДНР» їх або вкрай мало, або вони взагалі не працюють. Як, наприклад, у Луганську та Донецьку. Тамтешні СП значно віддалені від лінії розмежування, тож реальної картини бойових дій звідти не видно.

Фактично вся робота СЦКК будується на власних контактах керівників обох сторін. Якщо, приміром, необхідно припинити вогонь, який ведуть бойовики по наших позиціях або населених пунктах, керівник СЦКК з української сторони телефонує безпосередньо російському генералу. Той зв’язується із нібито керівниками окупованих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО). Але насправді питання вирішують російські куратори в погонах, які працюють там під вигаданими прізвищами.

І хоча вогонь припиняється не відразу, проте, у 50-70% випадків досягти мети в такий спосіб таки вдається. А це врятовані життя військовослужбовців, громадян, інфраструктури тощо.

Ескалація ситуації (дуже рідко – затишшя) здебільшого виникає напередодні важливих політичних зустрічей. Приміром, у Мінську або у форматі «нормандської четвірки». Тоді по позиціях українських бійців випускаються тонни боєприпасів. Представники СЦКК підрахували, що в листопаді минулого року на кожних 30-ти метрах 400-кілометрової лінії розмежування щодня вибухала 82-міліметрова міна. А у грудні половину з 1 тис. обстрілів бойовики вели із озброєння, забороненого Мінськими домовленостями.

– Ми, звичайно, реагуємо на ці виклики і готові відповідати тоді, коли є загроза життю нашого особового складу або загроза прориву наших позицій чи наступу противника, – наголосив Міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак, коментуючи нещодавні події на Світлодарській дузі. – Буквально за кілька днів до нового року кількість обстрілів значно зменшилася. Не в останню чергу це стало результатом роботи Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін.

Коли охолонуть «гарячі точки»?

Під час обстрілів українські та російські спостерігачі фіксують час, напрямок та тип боєприпасів. Ці дані доповідають оперативним черговим у Соледар, де розміщується штаб-кварти­ра СЦКК. Вже на цьому етапі росіяни навмисне замовчують деякі очевидні речі. Отже, під час брифінгів озвучується перекручена інформація, метою якої є дискредитація Збройних Сил України і виправдовування намірів сепаратистів.

Більше того, російська сторона всіляко наполягає, аби до складу спостережних місій увійшли представники «ЛДНР». Мовляв, це дозволить об’єктивніше оцінювати ситуацію. Насправді ж це більше нагадує намагання розмістити на підконтрольних Україні територіях шпигунів, донощиків, можливо, навіть коректувальників вогню.

Служба безпеки України не­одноразово оприлюд­нюва­ла матеріали про деструктивну діяльність представників російської сторони, які входять до складу СЦКК. Так, під час процедури оформлення документів на виїзд з України в російських офіцерів було вилучено символіку незаконних збройних формувань, що діють на Сході України, книги сепаратистського та антиукраїнського змісту, написані ідейними адептами «рускава міра», які брали активну участь у захопленні адміністративних будівель у Луганській та Донецькій областях.

Ще кілька військовослужбовців ЗС РФ мали при собі медалі «Інтернаціоналіст», видані бандформуванням «ДНР» з відповідними підтверджувальними документами. Вилучалися методичні матеріали та курси лекцій з військової справи. Зокрема, «Використання сучасних танкових підрозділів у особливих умовах» та інші.

Контррозвідка Служби безпеки України отримала оперативну інформацію про дії одного з керівників російської групи у Спільному центрі з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (СЦКК), які суперечать Мінським домовленостям.

Зокрема, йдеться про систематичні позаслужбові контакти начальника штабу російського представництва ЗС РФ СЦКК полковника Володимира Чебана з представниками незаконних збройних формувань «ДНР». Він допомагав приховувати факти порушень бойовиками Мінських домовленостей, зокрема обстріли позицій українських бійців.

Заступнику начальника штабу першого армійського корпусу терористичної організації «ДНР» на прізвисько «Якуб» російський військовослужбовець передав графіки й маршрути польотів безпілотників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ. На підставі цієї інформації бойовики могли приховувати від міжнародних спостерігачів свої вогневі позиції, а також місця дислокації важкого озброєння і техніки. Крім того, Володимир Чебан особисто причетний до фальсифікації російською стороною в СЦКК «доказів» про нібито застосування українськими військовими реактивних систем залпового вогню «Град».

– Головна проблема полягає в тому, що ми визнаємо себе стороною конфлікту, а росіяни щодня і щохвилини підкреслюють, що не мають до нього жодного стосунку, – пояснює генерал-майор Борис Кременецький, екс-керівник української сторони СЦКК. – Тим часом важливо не забувати і про місцеве населення, яке вже котрий рік потерпає від війни. Гуманітарна ситуація на Донбасі свідчить про необхідність постійної уваги до організації ремонтно-відновних робіт.

На жаль, у цьому напрямку зробити вдається не все. Так, нещодавно під час обстрілу окупантів був зруйнований водогін у місті Торецьку. Прифронтове 50-тисячне місто протягом 10 днів залишалося без води. Від української сторони СЦКК до представників Росії надійшли десятки звернень із проханням гарантувати безпеку ремонтним бригадам. І лише через сім діб російський генерал проінформував, що бойовики дали згоду на проведення необхідних робіт.

Схожа ситуація склалася і з виведеною з ладу фільтрувальною станцією, яка розташована в районі Авдіївки. Це, як відомо, одна з найбільш гарячих точок протистояння між нашими бійцями та терористами. Для відновлення її роботи офіцери СЦКК також доклали багато зусиль. Ледь не щогодини телефонували до посадовців російської сторони з вимогою припинити обстріли.

Через надмірну забрудненість водоймищ екологічна катастрофа загрожує чималим територіям Донецької області, що перебувають на лінії розмежування. У результаті обстрілу бойовиків у селищі Новолуганське Бахмутсього району було пошкоджено очисні споруди розташованого тут свинокомплексу. Тому підприємство не може забезпечити повного очищення води і стоки після прибирання місць утримання тварин потрапляють до річки Кодемка, яка впадає в Бахмутку і далі в Сіверський Донець. Ці річки є основним джерелом водопостачання регіону.

Схожа ситуація склалася і на інших підприємствах: фенольному заводі в районі Новгородського, газорозподільній станції в районі Красногорівки та Авдіївському коксохімічному заводі. На жаль, вплинути на бойовиків самопроголошеної «ДНР» для гарантування безпечного проведення ремонтно-відновних робіт їхні російські куратори не можуть. Або просто не хочуть. Яскрава риса гібридної війни в дії: чим гірше для населення, тим краще для окупанта.

Напруга у протистоянні уздовж лінії розмежування продовжилася і у період новорічних та різдвяних свят. Свої провокації бойовики традиційно підкріплювали страшилками про те, що ЗС України готуються до наступу. Їх охоче підхоплювали російські пропагандистські телеканали, розповсюджуючи жалісливі сюжети про те, як українські «карателі» навіть на свята не залишають в спокої бідних ополченців.

Українські громадяни вже давно пересвідчилися, що брехати російські журналісти вміють добре. Але їхні гарні історії розвінчує звіт місії ОБСЄ. Її спостерігачі офіційно зафіксували збільшення кількості обстрілів саме з боку терористів. Святкові дні та підвищений вміст алкоголю у бойовиків додав градусу у всіх відомих гарячих точках. Вони використовували озброєння, заборонені Мінськими угодами. Зокрема, танки, міномети, артилерію та реактивні системи залпового вогню. Тож уся святкова неділя пройшла на передовій під вибухи снарядів.

Певний оптимізм щодо покращання ситуації вселяє нещодавній візит на Донбас нового голови ОБСЄ, міністра закордонних справ Австрії Себастьяна Курца. За результатами дводенної поїздки вздовж лінії розмежування він, зокрема, написав у своєму Twitter: «ОБСЄ має на меті, щоб повною мірою було дотримано угоди про припинення вогню, а також щоб поліпшувалася ситуація для місцевого населення».

Вже ні для кого не є таємницею, що всі намагання досягти прогресу в мирному врегулюванні на Донбасі блокуються у Кремлі. І які підступні плани виношує хвора голова його очільника, як мовиться, одному Путіну відомо. Єдине, про що можна з упевненістю сказати, – надійним гарантом запобігання подальшим різким рухам Росії на Донбасі є насамперед наше Українське військо.

 

Сергій Басараб

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту