Новини

Будні переднього краю

Будні переднього краю

  На «передку» в районі Станиці Луганської військовослужбовці одного з підрозділів ЗС України знаходяться відносно недавно, але бійці вже встигли за короткий час облаштуватися тут по-господарськи добротно.
В першу чергу підрозділам визначено, звідки ворог має більше шансів підійти непоміченим, укріплені найбільш ризиковані позиції. Окопи, викопані попередниками, «підігнали» під себе, бруствери посилили мішками з піском. Також утеплили спостережні пункти, встановили на кожному з них власноруч змайстровані «буржуйки». Не забули і про побут — землянки для відпочинку, їдальня, кухня обладнані за всіма правилами військової науки. Щодо забезпечення продуктами, то все на найвищому рівні, гріх скаржитися. З речовим забезпеченням також все гаразд, перед ротацію всім без винятку видали усе нове. Так що жодних нарікань у хлопців немає.
За словами бійців, найбільше російсько-терористичні «відпускники» своїми провокаціями дошкуляють їм вночі, вишукуючи слабкі місця в нашій обороні. Та важко знайти те, чого немає. В таких ситуаціях українських вояків дуже виручають тепловізори і прибори нічного бачення, яких у підрозділі вдосталь. А ще, як не дивно, допомагають звичайні собаки-дворняги, котрі знайшли у підрозділі притулок і віддячують бійцям тим, що здіймають шалений гавкіт, зачувши ворога ще за кілометр.   Особливо нахабних непрошених гостей за відповідними наказами командування бійці «гостинно» вітають вогнем у відповідь.
— Розслаблятися не доводиться, — розповів військовослужбовець ЗСУ Володимир. — Часто на тому боці чути гуркіт важкої бронетехніки. А іноді там чути стрілянину, але стріляють не по нам. Можливо, щось ділять між собою. Нам же краще — чим більше вони одне одного перестріляють, тим швидше війна закінчиться. А у разі чого, ми завжди раді їм у цій справі «допомогти»: наші хлопці навчені добре, постійно проводимо тренування, кожен добре знає, що йому робити в тій чи іншій ситуації. Тобто, ми готові до всього, хай тільки спробують сунутися.
У Збройних Силах України Володимир служить вже 22 роки, має звання старшини. Переконаний, що за останній час армія дуже змінилася на краще. Старшина має намір продовжувати службу і після закінчення війни. А у тому, що вона швидко закінчиться нашою перемогою, сумнівів у нього немає жодних:
— Не ми до них прийшли, а вони до нас. Тому й не нам звідси йти, а їм. А хто добровільно йти не захоче, ну що ж… В кращому разі поїде додому у рефрижераторі…

Міжвідомча мобільна прес-група ОТУ «Луганськ»

 

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту