Новини

ДЕСАНТ ЧЕКАЄ НАКАЗУ: «ВПЕРЕД!»

ДЕСАНТ ЧЕКАЄ НАКАЗУ: «ВПЕРЕД!»

Порівняно з іншими ділянками на лінії зіткнення Луганського напрямку, ділянка, на якій тримає оборону один з десантних підрозділів ЗСУ, на перший погляд може здатися такою собі зоною відпочинку. Пишні ялинки, вкриті снігом, нагадують, що вже за місяць — Новий рік, теплі і затишні бліндажі,  де завжди є смачний гарячий чай… Просто таки «Зимова казка».
Але то тільки на перший погляд. Бо хоча ці позиції російсько-терористичні «орки», окопи яких через амбразури спостережних пунктів видно неозброєним оком, обстрілюють не так часто, як сусідів, і переважно лише зі стрілецької зброї, та все ж  — обстрілюють. Тому десантники постійно — у шлемах і бронежилетах, і завжди готові дати гідну відсіч.
— Береженого й Бог береже, — каже військовослужбовець ЗСУ Микола. — Довіри до ворога у нас немає жодної. Особисто я воюю у цьому підрозділі з 2014 року, то ж добре знаю, на яку підлість здатні «бурятські трактористи».
Командир підрозділу Володимир також на фронті з перших днів війни, яка для нього почалася під Луганськом.
— Відтоді багато чого змінилося, — розповів він. — Перш за все відчувається, що настрій у противника вже не той, який був раніше, коли вони збиралися за три дні дійти до Києва. Тепер, мабуть, мріють хоча б цю зиму живими пересидіти там, де ми їх «посадовили». Постріляють в наш бік в середньому раз на три дні, як жартують хлопці «щоб зігрітися», і нишкнуть.
Щодо загально обстановки на нашому напрямку, то вона спокійна і повністю нами контрольована. Нічого такого не відбувається. Щоправда, 27 листопада росіяни зі своїх позицій двічі вдарили з міномета, схоже 120-мм калібру, по околицям села Довге, яке знаходиться на підконтрольній їм же території. Схоже, чекали на приїзд місії ОБСЄ і збиралися продемонструвати їй «факт порушення українцями Мінських угод». На провокації вони майстри. Але я одразу ж доповів командуванню про цей випадок, так що даремно вони боєприпаси витрачали.
Не виходить у них нас спровокувати. То ж дня під вечір обстріляли зі стрілецької зброї наші позиції. Пролітало близько, тому за моїм наказом бійці відкрили вогонь на придушення. Як завжди, допомогло — потім до самого ранку і вдень було тихо.
Здебільшого ворог застосовує проти нас СПГ, ДШК,  «Утьоси». За даними розвідки, має він і заборонене Мінськими домовленостями важке озброєння, проте його ховають далі від переднього краю, бо інакше, зрозуміло, ми зробимо все від нас залежне, аби його знищити. Проте по нашим сусідам частенько «працюють» і ворожі «Гради», і ствольна артилерія.
Вогонь у відповідь ми відкриваємо лише у тому разі, коли є загроза життю бійцям. Коли ж ворог стріляє «в білий світ, мов у копієчку», провокуючи нас на відповідь, аби зафіксувати наші вогневі точки, то на тій стороні явно несповна розуму. Ми мовчки спостерігаємо, самі все ретельно фіксуємо. Рано чи пізно все це знадобиться — коли ми отримаємо наказ: «Десант — вперед!»

 

Міжвідомча мобільна прес-група ОТУ «Луганськ»

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту