Новини

Він мріє про пам’ятник Путіну… на цвинтарі

Він мріє про пам’ятник Путіну… на цвинтарі

Найпам’ятнішими для військовослужбовця гірсько-штурмового підрозділу, що тримає оборону на південному напрямку, Рустама «Ахмета» залишаються бої далекого 2014 року за 31-й та 32-й блокпости на Бамутці.

– Тоді ж нічого не було з того, що ми маємо тепер, – згадує він. – Скінчилися сигарети, ми реально курили чай. Кухоль води по ковтку ділили на всіх. І, звичайно ж, бої, в яких ми зазнали перших втрат. Ми ж до того ніколи не воювали. В кіно воно класно, а тут все по іншому. Ясна річ, було страшно. Лише дурень не боїться, але дурень довго не живе. Хоча з часом звикаєшь.

Родом «Ахмет» із Закарпаття. Чому такий позивний? А тому, що по батькові він азербайджанець. Втім, як запевняє Рустам, національностей у них в підрозділі немає, всі – українці.

Воює хлопець з травня 2014 року. На війну пішов добровільно, хоча має дружину і чотирьох дітей — двох дочок і двох синів.

– Я так вихований, – каже він. – Я на цій землі народився, тут виріс. Чому якісь зайди мають мною керувати? Я проти такого. Міг би, звичайно, сховатися, хто б мене знайшов? Але я так не можу. Один контракт закінчується, місяць відпочив, знову підписую. Не можу я вдома сидіти в такий час. Що на війні найважче? Найважче – тиша. Коли все це почалося, тиша завжди була перед великою бурею. І коли кілька днів тиша, чекаєшь, що щось буде.

А у цивільному житті Рустама була дуже цікава, як він сам зі сміхом говорить, робота. Він виготовляв і встановлював пам’ятники на цвинтарях. І сьогодні мріє лише про одне: якнайшвидше виговити і встановити свій найкращий пам’ятник – Путіну.

 

Олег Яновський-Шпак

Фото Олексія Мосейченка

Powered by Ajaxy