Новини

«ВІТАМІННІ БОМБИ» ДЛЯ БІЙЦІВ

«ВІТАМІННІ БОМБИ» ДЛЯ БІЙЦІВ

«Коли приходять такі посилки на фронт, ми всі згадуємо рідний дім. Відкриваєш баночку… цей запах! Це ж не просто ліки, це з дому... Медикаментів вистачає! Знеболювального, противірусних Слава Богу є! Але мамині, бабусині домашні ліки це… панацея, бо передають тепло рук і турботу рідних жінок», – так провітамінні суміші від наших господинь говорять бійці, які день і ніч пильнуютьпротивника. І в дощ, і в мороз вони не полишають своїх бойових позицій, заради мирного життя…

Тож для Тетяни Даруги з Бобровиці, що на Чернігівщині за роки війни вже стало доброю традицією і святим обов’язком дбати про здоров’я тих,від кого залежить безпека й добробут кожного з нас. Вітамінні суміші та цукати для енергетичних наборів готує вже не перший рік. Вони неабияк допомагають у холодну пору року зберегти імунітет, а часом – швидше одужати. І це лише невелика частина її щоденної роботи. За професією Тетяна бухгалтер, за покликанням – волонтер. Недарма ж ця невтомна жінка днями отримала відзнаку Всеукраїнської волонтерської премії Євромайдан SOS. Це щорічне свято, де нагороджують за надихаючі справи. Нагороду присуджують за волонтерську роботу звичайним людям, які роблять надзвичайні речі в усіх галузях громадського життя.

«Допомагати можна в різний спосіб, головне – бажання…»

чоловiк завждипiдтримує Тетяну

 Так склалося, що з початком російської агресії Тетяна не змогла залишатися осторонь. Україну пішли боронити її друзі, знайомі, однокласники…

«Вони захищають нас, наших дітей – а ми маємо допомагати та підтримувати їх», – вирішила для себе жінка. З тих пір волонтерство стало для неї невід’ємною частиною життя. Тетяна вірить, якщо хочеш допомагати – час знайдеться завжди! У цьому її підтримують люблячий чоловік Олександр та донька Ірина.

«Чи задумувалася я раніше про волонтерство? Певно – ні, але війна в країні внесла свої корективи в моє життя. І сидіти зараз, склавши руки, я не можу! Допомагати можна в різний спосіб, головне – мати бажання!, – переконана моя співрозмовниця.

Волонтерством пані Тетяна почала займатися з осені 2014-го. Спочатку збирала теплі речі для бійців, продукти харування, медикаменти… А вже згодом почала сама виготовляти природні ліки,які зміцнюють імунітет наших солдат в період застуд.

«Самі по собі імбир, мед і лимон є дуже корисними продуктами для людського організму. Але якщо їх змішати – користь потроюється, – запевняє господиня. – Бо саме ці компоненти відмінно підвищують захисні сили організму. Друга природна суміш всім відома калина з цукром. Як кажуть наші солдати: «за бабусиним рецептом». Не менш дієва і перевірена роками».

Інгредієнти для «вітамінних бомб»,як і інші необхідні речі для фронту, пані Тетяна купує за гроші, що небайдужі люди перераховують на банківську картку. Бувало й таке, каже наша героїня, що щедрі пасічники меду передадуть, хтось імбиру, лимонів закупить…

«Є люди, які допомагають напостійній основі. Вони знають, що я партіями передаю ці суміші. І не тільки…За кожну копійку завжди звітую. Якось грошей було обмаль, то ми з чоловіком поїхали у сусіднє село у покинутий колгоспний сад і там назбирали кілька відеркалини. Давно вже ми в такі романтичні подорожі не їздили», – посміхається Тетяна.

Зброя, якої нема у ворога

Бобровичанка зізнається, що для неї взірцем є волонтерка з Чернігова Ірина Бугрей. За роки війни жінки потоваришували і нині частенько працюють в тандемі.

«За чотири роки бойових дій на Сході, Ірина насушила сотні, а може й тисячі борщових наборів, кропу, петрушки,лікарських трав. Зробила тисячі окопних свічок і наплела не одну маскувальну сітку. Смаколиків… їх взагалі не злічити. Це золота людина. Я з неї беру приклад. Нині допомагаю їй сушити різні фрукти для енергетичних наборів», – продовжує наша героїня.

 Тетяна не приховує, що в кожну посилку окрім запланованого, вони кладуть щось для душі солдат. Таку собі зброю, якої нема у ворога – дитячі вісточки. Для фронтовиків – це неабияка підтримка і розрада.

«Буває, що хлопці самі кажуть, мовляв, пришліть будь-ласка щось від дітей – це нам додає сил і віри, нагадує, що ми тут недарма… Тоді я звертаюся до школярів і вихованців садочку. З Бобровицькою ЗОШ №2 та двома сільськими – Рудьківською і Вороньківською, ми співпрацюємо на постійній основі. Вони завжди раді допомогти тим, чого невистачає. А дітки з особливим трепетом пишуть солдатам зворушливі листи…».

«Свої «набої» я подаю з мирної землі»

Окрім постійних передач на фронт,Тетяна підтримує родини бійців: коли грошима, коли продуктами. За необхідності передає їхнім дітям речі, одяг, канцелярію, іграшки. І навіть чергує у волонтерькому пункті столичного вокзалу, коли випадає нагода.

«На Київському південному вокзаліє волонтерський пункт, де бійці можуть зачекати свого потягу. Хтось їде з війни, хтось на війну… Комусь хочеться перекусити, випити кави, а комусь просто перепочити чи поспілкуватися… Я, по моживості, неодноразово возила туди продукти харчування. Кілька разів там чергувала, коли випадала нагода. Винавіть не уявлєте, які вдячні очі доводилося бачити за ту саму чашку кави чидобре слово… Якби я поїхала на фронт, не знаю… чи була б з мене якаськористь… Тому свої «набої» я подаю з мирної землі. Цим самим, дякую кожномусолдату за їхній надійний захист!», – наголосила Тетяна Даруга.

Сніжана БОЖОК  


Powered by Ajaxy