Гордість війська

«Чистий постріл»: аптечка для зброї

«Чистий постріл»:  аптечка для зброї

Той бій під «Бутовкою» взимку 2015-го для командира відділення Олександра Морозова був найдовшим за всю війну, адже тривав понад 12 годин поспіль. Розриви снарядів і мін, свист куль, допомога пораненим, постійні перебіжки, перекочування в багнюці, перезаряджання зброї і нескінченний вогонь, вогонь, вогонь… Люди трималися. Не витримувало залізо… Саме тоді він зрозумів, чим займатиметься, коли повернеться додому

З дизайнерів у десантники

До зброї в Олександра особливе ставлення. Ще під час строкової служби у 80-му окремому аеромобільному полку встиг випробувати все стрілецьке озброєння, яке було у військовій частині. До війська він прийшов студентом  Вінницького національного університету культури і мистецтв. Вирішив втілити батькову мрію, який свого часу хотів служити у повітрянодесантних військах.

Загалом служба подобалася. Підрозділи регулярно брали участь у різноманітних тактичних навчаннях, зокрема в міжнародних «Rapid Trident – 2012». Офіцери, спостерігаючи за неабиякою вправністю хлопця, не­одноразово пропонували йому підписати контракт. Але юнак спочатку вирішив закінчити університет. Набувши фах ландшафтного дизайнера, продовжив навчання у столиці. Та його плани скорегувала російська агресія.

Для проходження військової служби мобілізували у 95-ту окрему аеромобільну бригаду. Відразу подумав: «А чому не до своєї частини?». Хлопцеві хотілося згадати строкову, можливо, побачити співслужбовців… Але сперечатися не став.

Дорогою з Києва до Вінниці про всяк випадок заїхав у військ­торг. Придбав рюкзак, спальний мішок. У рідній Літинській селищній раді отримав бронежилет. Мати Оксана та молодший брат Ілля морально були готові до того, що Олександр не ховатиметься
за чужими спинами, тож побажали йому найшвидшого повернення живим і здоровим.

Вже наступного дня десантник прибув у Житомир. Офіцери трохи з подивом дивилися на молодого хлопця, адже з цієї партії мобілізованих лише він був в однострої та майже повністю екіпірований. Одне слово – справжній десантник! Отже, запропонували йому відразу йти у 13-й окремий аеромобільний батальйон. В район проведення антитерористичної операції цей підрозділ відбув одним із перших – на початку березня 2014 року.

Перші бойові виїзди у складі 1-ї аеромобільної роти почалися наприкінці серпня – на початку вересня. Десантники забезпечували вихід наших силовиків з Дебальцевого, проводили зачистку та звільнення Тельманового, здійснювали рейди тилами противника, супроводжували колони, забезпечували доставку особового складу, вантажів, озброєння та боєприпасів, йшли на прорив до донецького аеропорту…

 

Ідею підказала… війна

…Підрозділ сержанта Морозова щойно доставив колону з боєприпасами і розмістився поблизу шахти «Бутовка» на території покинутої військової частини для відпочинку. Аж раптом вартові на вишках повідомили: їхнє місце розташування бойовики намагаються взяти в кільце. Розвідка доповіла, що в цьому районі їх налічується близько двох тисяч.

Першими наступ почали російські танки. За ними підтягувалася піхота противника. Десантники із побратимами з інших підрозділів зайняли позиції й почали оборонятися.

– У тому бою я відстріляв більше ніж цинк патронів, а це – щонайменше тисяча, – пригадує сержант Морозов. – Уночі біля багаття відшкріб від багнюки черевики, уніформу й амуніцію… А на світанку вже зміг розгледіти свій автомат. Бруд перемішався з нагаром та іржею так, що затвор майже неможливо було пересмикнути. «Як же воювати далі?» – подумав я.

Часу на пошуки приладдя для чищення зброї не було. Підрозділ Олександра постійно рухався, періодично ведучи бої. Боєць тим часом користувався автоматом побратима, якого тимчасово відрядили до іншого підрозділу. Фактично приділити час чищенню зброї він зміг лише через тиждень після того запеклого бою. Роздобув тазик, солярку… Автомат «відкисав» цілий день. Після цього приступив до «генерального» чищення.

Саме тоді у хлопця й виникла ідея розробити набір спеціальних серветок, якими можна було б скористатися в будь-який момент.

– Я вирішив її втілити, – говорить Олександр. – Тим паче, що давно мріяв розпочати власну справу. Демобілізувавшись, вступив до спілки ветеранів АТО та став учасником волонтерського проекту «Перший соціальний бізнес-інкубатор» для учасників антитерористичної операції та переселенців з Донбасу.

Під час навчання Олександр розробляв власну бізнес-ідею – мобільний додаток до телефона. Але думка про набори для чищення зброї не йшла в нього з голови. Отже, разом із товаришем вирішили підготувати пробну партію серветок Clean shot, що у перекладі – «чистий постріл».

Маєш розум – маєш ґрант

Її презентація відбувалася поза конкурсом. Чоловіки не претендували на жодні заохочення, оскільки робили все на добровільних засадах. Але членів журі, серед яких були топ-менеджери відомих українських компаній, настільки вразила актуальність розробки, що першість під час голосування вони віддали саме проекту Олександра. Отриманий ґрант – 100 тисяч гривень – бізнесмен-початківець спрямував на оформлення патенту, реєстрацію торгової марки і товариства з обмеженою відповідальністю, закупівлю нової партії матеріалів тощо.

Поставити бізнес «на ноги» допомагали представники Фонду науково-технічного розвитку імені академіка В. С. Михалевича. Він займається комерціалізацією проектів, пов’язаних з розробками військових товарів та товарів подвійного призначення. Бізнесмену-початківцю допомогли провести маркетинг, виділили обігові кошти на розширення компанії тощо.

Наборами для чищення зброї зацікавилися у вітчизняних силових відомствах, зокрема у Мі­ністерстві оборони України. Але для повноцінного постачання у війська необхідно було виконати необхідні технічні умови та пройти випробування в Центральному науково-дослідному інституті озброєння та військової техніки ЗС України.

Серветки тестувалися за спеціальною методикою в діапазоні температур від – 50 до + 50 градусів за Цельсієм. В офіційному відгуку було зафіксовано, що зразки забезпечують якісне змащування та видалення нагару в каналі ствола, тож, придатні до повсякденного використання у Збройних Силах України. Після настрілу понад 1 тис. патронів на одне чищення зброї необхідно 2-3 промаслених серветки та 1-2 сухих.

Попередні апробації показали, що їхнє використання пришвидшує процес чищення зброї приблизно у півтора раза. Адже бійцю не потрібно займатися пошуками необхідного приладдя. Та й матеріал, з якого вони виготовлені, дуже міцний, тож своє призначення виправдовує повністю.

Серветки Clean shot є ніби своє­рідною аптечкою для зброї. Приміром, ресурс снайперської гвинтівки Драгунова становить близько 20 тисяч пострілів. Але своєчасний і належний догляд за нею продовжує його вдвічі. Це і стало передумовою того, що віт­чизняні набори достатньо конкурентні на ринку. Своєю якістю вони не поступаються закордонним зразкам, при цьому є принаймні втричі дешевшими. Наприклад, американський набір для чищення з 50 серветок коштує 500 грн. Сотня наших – 250.

Набори вже замовила Дер­жавна прикордонна служба України, Національна гвардія, а також компанії з Азербайджану та Судану. Загалом за перший рік роботи фірма Олександра реалізувала понад п’ять тисяч комплектів.

Нині ТОВ Clean shot готує чергову дослідну партію наборів для чищення. Її передадуть у визначений керівництвом військового відомства підрозділ для завершальних випробувань в осінньо-зимовий період. Після цього виріб отримає номенклатуру і буде повністю готовий для масового постачання у війська.

…Селище міського типу Літин Вінницької області. Ще з дитинства Сашко постійно тут щось видумував, відразу намагався втілити це в життя й абсолютно не розумів, чому дорослі називали це «робити шкоду». Відтепер тут можуть пишатися своїм колишнім непосидьком-односельцем, який, маючи творчий хист, спрямував свої здібності у більш прагматичну, але корисну справу. Дизайнер, десантник, тепер бізнесмен… Нині він мешкає і працює у столиці, поступово звикаючи до життя після війни. Можливо, його вдачі хтось позаздрить. Але сам Олександр вважає, що без власного бажання і наполегливості будь-яка справа приречена. Та це не про нього.

Сергій Басараб

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту