Гордість війська

«Дозор» позбавився «дитячих хвороб»

«Дозор» позбавився  «дитячих хвороб»

«Половинка БТРа» – так на Львівському бронетанковому заводі Державного концерну «Укроборонпром» жартома класифікують броньовик власного виробництва «Дозор-Б». Це повнопривідна бойова  броньована  машина з колісною формулою 4х4. Розробили її у Харківському конструкторському  бюро  імені О. Морозова (ХКБМ) саме як багатоцільовий військовий транспортний засіб. Виробництво  розгорнули у Львові, а «половинкою БТРа» машину назвали тому, що вона вдвічі менша і вдвічі  легша за нього, але при цьому  так само надійно захищена, всюдихідна і може виконувати аналогічні  завдання. Та головне – в рази дешевша

Спочатку було слово… скептиків

Вже від моменту створення бронемашина викликала дуже багато дискусій, а скептики, які принципово критично ставляться до українського виробника бронетехніки, взагалі давали невтішні прогнози. Історія «Дозору» почалася 2004 року, коли харківські конструктори з власної ініціативи розробили машину. Вона нікого не зацікавила, тож все залишилося у вигляді креслень.

Головний конструктор Львів­сь­кого бронетанкового заводу  Герман Сметанін у той час працював у ХКБМ. Тому ця тема йому добре знайома, і про нову розробку він знає все в деталях.

–   Із початком війни на Донбасі про «Дозор» згадали. 2014 року Міноборони дало ХКБМ тактико-технічне завдання, в якому були викладені вимоги, яка саме бронемашина потрібна Збройним Силам України. В Харкові доопрацювали свою розробку й підготували дослідний зразок до перших випробувань,  –  розповідає Герман Сметанін.

У будь-якої технічної новинки на перших стадіях є чимало недоліків. Конструктори називають це «дитячими хворобами», які треба перебороти. Випробування «Дозору-Б» на полігоні виявили близько півсотні недоліків, були дані певні рекомендації щодо їхнього усунення. Ті, хто не вірив у майбутнє «Дозору-Б», відразу почали його різко критикувати. Стверджували, що насправді недоліків більше семи сотень, тож така машина не потрібна армії. Запевняли, що вона недостатньо захищена, що технічне рішення застосувати автоматичну американську трансмісію є невдалим. Мовляв, на військовому транспорті коробка передач має бути механічною.

Насправді ж найбільш суттєвою вадою, яка могла вплинути на виконання бойового завдання, було те, що в машини перегрівався двигун. Річ у тому, що  «Дозор-Б» має повністю закритий броньований моторний відсік, через що відсутня циркуляція повітря. Тому й виникла проблема з охолоджувальною системою силового агрегата, який на високих обертах швидко нагрівався. Завдяки новим конструктивним рішенням на виробничих потужностях Львівського заводу цю проблему усунули.

Також серед недоліків були підвищена температура в десантному відділенні, зайвий шум у салоні, відведення гільз із автоматів, які під час стрільби падали на підлогу автомобіля та додавали незручностей. Конструкторам вказали й на те, що сидіння виготовлені із матеріалу, який легко займався, що неприпустимо. Загалом більшість зауважень стосувалися низького рівня комфорту. Швидкість, прохідність та міць броні «Дозору» всіх задовольнила.

Тож і коробку передач, попри  твердження деяких експертів, вирішили  залишити автоматичну. За словами Германа Сметаніна, американська трансмісія на випробуваннях показала свою надійність. До того ж коробка-автомат, на думку розробників, більш придатна для керування у стресових ситуа­ціях реального бою.

Екзамен в АТО

Торік Львівський бронетанковий завод передав до війська перші десять доопрацьованих «Дозорів-Б» та поставив їх на дворічну гарантію.

За словами головного конст­руктора, нещодавно виїзна  ін­же­­нер­но-ремонтна бригада під­приємства проводила технічне обслуговування цих машин безпосередньо у військовій частині. Працівникам підприємства розповіли, як машина показала себе в зоні АТО і якого вона потребує вдосконалення.  І це знову досить типова ситуація для експериментальної експлуатації техніки.

Наприклад, у військовій частині побажали, щоб на «Дозорі-Б» з’явилося запасне колесо. Тобто, «запаска» в нього є, але разом із ЗІПом зберігається в ремонтному підрозділі. Утім конструктори передбачили в машині автоматичне підкачування коліс, яке вмикається після зменшення тиску повітря в шинах і дозволяє в разі чого доїхати до пункту техобслуговування. Та на заводі стверджують,  що коли військовим потрібна «запаска» на борту, то її зроблять.

Експлуатація «Дозору-Б» у бойових умовах також показала незначну недосконалість баштової установки і незручності, які через це виникають для стрільця. Заводчани почули й нарікання щодо сильного шуму в ходовій частині. Окрім цього, виявилася недосконалою й гальмівна система.   Тож тепер інженери  працюють над удосконаленням усіх цих моментів.

Серед переваг у військовому підрозділі, що тестував «Дозори», відзначили запас ходу у 560 км, який має машина без дозаправлення, а також її високу прохідність.

В наших воїнів була не одна можливість порівняти «Дозор» із деякими іншими зразками.

Зокрема військовослужбовці розповіли про конкретний випадок, який стався наприкінці минулого року неподалік Слов’янська.

У складних метеоумовах потрібно було доставити вантаж на гору Карачун. На висоту вершини в 167 метрів зміг заїхати тільки «Дозор-Б», хоча пробували американський Humvee та декілька інших марок колісної бронетехніки. Те, що наш броньовик справедливо називають всюдиходом, довело і його використання біля Торецька. Пересуватися основною дорогою в тому районі було небезпечно. Трасу регулярно прострілював ворог, тож мішенню там можна було стати, навіть рухаючись зі швидкістю більше 100 кілометрів за годину. Доводилося користуватися об’їзним шляхом через болото, яким зазвичай проходила тільки гусенична техніка. Але «половинка БТРа» змогла пройти ці найскладніші ділянки.

Безпеку екіпажу забезпечує не тільки броня

Боєць 95-ї окремої бригади Дмитро проїхав на цій машині вже не одну сотню кілометрів дорогами АТО. Він оцінив панцерник і розповідає, що, попри вагу в 9 тонн, броньовик розвиває швидкість понад 100 кілометрів за годину. На бездоріжжі тримається дуже добре. Але головна перевага «Дозору» – це безпека. Кулеметник під час стрільби перебуває всередині й повністю захищений бронею. Окрім водія, стрільця та старшого, в десантному відсіку помістяться ще шість бійців, які за потреби зможуть вести вогонь крізь бійниці. Днище має циліндричну форму та  зроблене так, що в разі наїзду на міну вибухова хвиля та уламки розходяться в боки. Протимінний захист «Дозору» дорівнює 2Б стандарту. Це вище за середній рівень. Сидіння для десанту конструктивно виконані таким чином, що від вибухової хвилі вони просто складаються, не передаючи навантаження від енергії вибуху на бійця.

Окремо слід зазначити, що броню машини становлять два шари 12 мм сталі та кевларове покриття всередині. У виробництві корпусу завод використовує польські плити Armstal-500. Як варіант можливе застосування аналогів броньованої сталі бельгійського або фінського виробництва. Є можливість встановлення зовні додаткового бронезахисту. Скло «Дозору» витримує кулі великокаліберного кулемета, що в бойових ситуаціях рятувало життя нашим військово­службовцям. Ті, хто експлуатував його на фронті,  розповідають, що під час обстрілів броньовик витримав постріл зі зброї калібру 12.7 мм.

Сама форма машини розроблялася так, що в кожному куті та нахилі корпусу прораховані всі ризики її ураження та відскок куль і уламків від вибухів. Завдяки таким рішенням під час обстрілу йде непряме зіткнення кулі з бронею, що призводить до рикошету. Тоді кінетична енергія від пострілу витрачається не на пробивання броні, а на зміну кулею траєкторії.

Начальник цеху з випуску «Дозору-Б» Юрій Жехович розповів, що у процесі виготовлення машини використовуються тільки сучасні технології.

– У нас дуже висока якість зварювання. Завдяки цьому корпуси машин  міцні та без браку. Це оцінили навіть  виробники бронетехніки з інших українських підприємств, – стверджує Юрій Жехович.

Машину планували прописати й у столиці

Начальник науково-дослідного відділу Київського бронетанкового заводу Віктор Шевченко розповів, що на їхньому підприємстві також готувалися до виробництва «Дозору-Б». 2013 року в Києві провели підготовку до виробництва бронемашин. За кресленнями Харківського КБ кияни виготовили дослідний зразок. Але в серію машина у столиці не пішла. Було вирішено виготовляти броньовик у Львові.

Втім дослідний зразок залишився в Києві й на ньому проводять випробування щодо можливості його обладнання різними зразками озброєння.

Наприклад,  нещодавно на полігоні «Дозор-Б» виконував функції рухомого командного пункту для  багатоцільового тактичного колісного безпілотного ударно-транспортного апарата «Фантом-2». Випробування пройшли успішно і показали, що машину можна застосовувати і для таких потреб.

Поряд із цим конструкцію тестують щодо встановлення на неї різних бойових модулів. Наприклад, на машині випробовували БМ «Вій» із двома 23-мм автоматичними авіаційними гарматами ГШ-23Л, якими керують зсередини машини. Полігонні стрільби показали їхню високу ефективність. Насамперед гармати мають перевагу за своєю швидкострільністю. Коли вони стріляють одночасно, то здається, що пролунав один постріл, хоча насправді їх було чотири. Якщо використовувати гармату в режимі черг від 4 до 32 пострілів, то розліт снарядів відбувається в глиб фронту на відстань від 200 до 400 метрів. Це дуже суттєвий показник для ураження живої сили противника. Тож авіаційна гармата вперше була застосована на українській бронетехніці, і практичні стрільби довели, що це вдале рішення.

Oncilla  – польський варіант нашої «половинки БТРа»

Потрібно зазначити, що нашим зразком зацікавилися за кордоном. Польська компанія Mista викупила в харків’ян проектну документацію  на «Дозор-Б» і з 2013 року випускає його під маркою Oncilla.

Поляки пішли своїм шляхом удосконалення машини, і їхній зразок також зазнав змін у порівнянні з оригінальним «Дозо­ром-Б». На ньому змінено всі дверні з’єднання та конструкцію їхнього зачинення. Броньовий захист залишився на рівні оригіналу, пройшов випробування в сертифікованих лабораторіях і забезпечує балістичний захист на рівні вище середнього, та протимінний на рівні, що відповідає середньому.

Закордонні колеги також розробили модель із дизельним італійським двигуном IVECO NEF 4 ENTC (209,5 к.с.). Він дешевший за німецький DEUTZ BF 4M 1013 FC, що стоїть на наших машинах. При цьому швидкість такого зразка не змінилася і так само становить 120 кілометрів за годину.

В іноземному варіанті також повністю змінено кермове керування, завдяки чому стало легше кермувати, використані дискові гальма. Вдосконалили поляки й систему охолодження двигуна. Вони встановили нову систему кондиціонування повітря в салоні.

Наші військовослужбовці мали змогу протестувати два зразки польського варіанта машини на одному з військових полігонів Чернігівщині. Загалом за кермом Oncilla не відчуваєш, що це військовий броньовик. Це пояснюється тим, що польська версія здебільшого орієнтована на експлуатацію військовою поліцією. Поляки зробили свій зразок комфортнішим для екіпажу й помітно мінімізували шумовий ефект у салоні. Загалом це конкурент нашому «Дозору-Б», утім не за вартістю. Адже вдвічі дорожчий. Щодо масового випуску  Oncilla мова зараз не йде.

Нова марка готова піти в серію

«Дозор-Б» – справжній боєць, який зайняв своє місце у строю. На Львівському бронетанковому заводі виправили всі недоліки і готові випускати нову марку серійно. Реалії показали, що цей броньовик багатоцільовий і може бути в бойових підрозділах сухопутних військ, в штабах, розвідувальних та тилових частинах.

У нашої «половинки БТРа» є перспективи і на міжнародному ринку. У світі нині дуже велика конкуренція серед виробників колісної бронетехніки. Але «Дозор-Б» має переваги. Він випробуваний на війні, надійний, міцний, захищений, справжній всюдихід і привабливий за ціною. Цією моделлю сьогодні активно цікавляться іноземці. Машини вже готують відправити на випробування до однієї з країн Близького Сходу.

 

Ігор ПАРУБСЬКИЙ

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту