Гордість війська

Мудрий пануватиме над зірками

Мудрий пануватиме над зірками

Події останніх трьох років чітко продемонстрували, яку роль відіграє оперативна та достовірна розвідувальна інформація для забезпечення національних інтересів нашої держави. Воєнна розвідка України не афішує свої здобутки, а про результати її діяльності наші нащадки зможуть дізнатися через десятиліття з тих документів, які стануть доступними після закінчення строку давності та зняття грифу секретності

Офіційно воєнна розвідка Ук­раїни започаткована з 7 вересня 1992 року, коли  Президент підписав указ про створення Управління воєнної стратегічної розвідки Міністерства оборони України. Відтоді почала розвиватися комплексна, ефективна та багаторівнева система воєнної розвідки.

Проте українська розвідка має давню історію – з часів Київської Русі, а потім і Запорозької Січі. У добу Богдана Хмельницького козацька розвідка вважалася однією з найефективніших у тогочасній Європі. Попри відсутність окремого розвідувального відомства, запорожці ефективно здобували інформацію про стратегічні плани противника.

Потужно працювала українська воєнна розвідка і під час Другої світової війни. Те, що Краків, найдавніше місто Польщі, не був зруйнований, є заслугою українських розвідників. Як відомо з історії, 1945 року Краків мало не був знищений, адже гітлерівці готувалися його підірвати. І цей вибух міг бути значно потужнішим за багато які сучасні теракти.

Від знищення місто врятувала розвідувальна група «Голос» на чолі з відомим українським розвідником Євгеном Березняком, яка своєчасно здобула інформацію про плани ворога. 1967 року на екрани вийшов художній фільм «Майор Вихор», знятий за  однойменним романом Юліана Семенова. Висвітлення у книзі та фільмі подій базувалося як на архівних документах ГРУ ГШ Збройних Сил Радянського Союзу, так і на свідченнях очевидців.

Попри беззаперечну важливість ролі українського розвідника Євгена Березняка та його розвідгрупи «Голос» у порятунку Кракова, Кремль знову вдається до своїх перевірених методів викривлення історії та заперечення героїчних подвигів українців – 2014-го вийшла друком книга російського автора А. Бондаренка «Подлинная история «Майора Вихря». У новому художньому творі роль героя вже віддається російському розвіднику-нелегалу Олексію Ботяну, що, за російською версією, відігравав ключову роль у спасінні Кракова від знищення.

Після розпаду СРСР і відновлення в серпні 1991 року незалежності нашої держави вкрай гострою стала потреба у створенні системи власної воєнної розвідки, адже раніше такі структури підпорядковувалися Москві. Кропітка робота професіоналів із безцінним досвідом розвідувальної діяльності, які стали на захист інтересів незалежної України, дозволила створити сучасну та ефективну розві­дувальну структуру, що сьогодні бе­зупинно працює в інтересах національної безпеки.

До 2014 року діяльність воєнної розвідки України була обмежена тим, що як відповідальний гравець на міжнародній арені Україна суворо дотримувалася положень угоди про співпрацю розвідок країн СНД, підписане 4 квітня 1993 року в Алма-Аті. Згідно з цим документом, держави-підписанти зобов’язалися не вести розвідувальної діяльності стосовно одна одної. Як і в багатьох інших випадках, всупереч положенням міжнародної угоди Росія лише нарощувала свою розвідувальну та підривну діяльність на теренах України, зокрема, в Автономній Республіці Крим.
З 1993 року Москва значно активізувала збір інформації про підрозділи української армії і флоту, розташовані не лише у Криму, а й на Півдні України – у Херсонській, Одеській, Миколаївській областях. Від своїх підопічних Кремль вимагав не тільки збирати інформацію про події в Україні, але й активного впливу на ситуацію як безпосередньо у Севастополі, так і на всьому Кримському півострові.

Агресія Росії проти України, окупація Криму та частини східних областей України призвели до значної деформації системи глобальної та регіональної безпеки, чинної системи міжнародного права та стали довгостроковим дестабілізуючим чинником не лише в українській, але й у світовій політичній, економічній та військовій реальності.

У цих непростих умовах одними із основних завдань воєнної розвідки стали добування інформації про наміри агресора та збір доказової бази про діяльність Росії проти України. На виконання цих завдань воєнна розвідка ефективно наростила та перерозподілила сили, що дозволило значно покращити якість та збільшити обсяги інформації про противника, а також відслідковувати російські окупаційні сили в реальному масштабі часу.

На сьогодні українська розвідка спостерігає за діями російської армії, відстежує нарощування її сил та засобів, намагається передбачити, які кроки планують бойовики, окупанти та російські військові.

Діяльність воєнних розвідників вписується в гасло «Sapiens dominabitur astris» (Мудрий пануватиме над зірками).

Значення розвідки неможливо переоцінити, адже на підставі розвідданих ухвалюються як командирські рішення на передовій, від яких залежить життя людей, так і стратегічні рішення державного керівництва України, від яких залежить доля нашої держави. За останні три роки самовіддана і відважна робота воєнних розвідників дозволила добути не один десяток томів інформації та документальних підтверджень, які доводять агресію Росії проти нашої держави. Інформацію про російських військових, які підозрюються у скоєнні військових злочинів на території України, українська сторона регулярно передає країнам-членам ЄС та НАТО. Тож її також використовують для розширення санкційного списку, до того ж вона буде використана як доказова база в неминучих міжнародних кримінальних судах.

Українські розвідники пильно відстежують подальшу долю російських військових, які воювали на Донбасі. У листопаді 2016 року воєнна розвідка повідомила про те, що Росія розпочала черговий набір бойовиків незаконних збройних формувань Донбасу на війну в Сирії.

Не менш важлива увага воєнної розвідки прикута до інших куточків Європи та світу, в яких зростає небезпека ескалації «заморожених» і виникнення нових регіональних конфліктів біля кордонів України. Насамперед йдеться про довготривалу невирішеність конфліктів у Придністров’ї, Косові та на Кавказі. На сьогодні також набули актуальності регіональні, етнічні й релігійні конфлікти, тероризм, незаконна міграція, торгівля людьми, наркотиками, зброєю та технологіями виготовлення зброї масового ураження, що постійно перебуває в центрі уваги розвідки. Забезпечення керівництва України важливою інформацією про реальні та ймовірні загрози національній безпеці України, прогнозами розвитку ситуації стало вагомим підґрунтям для створення ефективної системи оперативного реагування на глобальні кризові ситуації.

 

Роман Коваленко

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту