Гордість війська

УКРАЇНСЬКІ ВМС: РЕНЕСАНС ПО-ОДЕСЬКИ

УКРАЇНСЬКІ ВМС: РЕНЕСАНС ПО-ОДЕСЬКИ

Майже добігає кінця 2017-й, визначений керівництвом Міністерства оборони України роком Військово-Морських Сил. Після виходу з анексованого Криму на материкову частину України військові моряки стали невід’ємною частиною життя Південної Пальміри. Віднедавна про місто згадують не лише як про курорт чи великий торговельний порт, а й як про головну базу українського військового флоту

У дуже стислі терміни вітчизняним ВМС вдалося практично з нуля відновити військово-морську інфраструктуру і систему підготовки кадрів. Нині це головні досягнення українських військових моряків за останні три роки.
– Судіть самі: корабель можна побудувати за 2-3 роки, а ось командира для нього потрібно готувати близько десяти, – пояснює заступник командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з бойової підготовки – начальник управління бойової підготовки Командування ВМС контр-адмірал Олексій Неїжпапа. – Вишкіл фахівців потребує багато часу, зусиль і коштів.
Ніхто не вірив, що після того, як навесні 2014 року вся система була зруйнована, в Україні швидко відкриється будь-який військово-морський навчальний заклад. Але завдяки спільним зусиллям військових та фахівців Національного університету «Одеська морська академія» 1 вересня 2014 року для всіх охочих свої двері гостинно відкрили Військово-морський ліцей та факультет Військово-Морських Сил. А вже наприкінці 2016-го на його базі створили Інститут ВМС.
З’явився у військових моряків і Центр підготовки сержантського складу, розташований у Миколає-ві. Цей навчальний заклад – не просто курси підвищення кваліфікації, а школа фаховості та лідерства. Нещодавно відбувся перший випуск контрактників, які пройшли тут «Курс лідерства базового рівня». Сертифікати отримали 40 військовослужбовців.
Центр – єдина окрема військова частина у вітчизняних ВМС, яку очолює мічман. Майбутніх молодших командирів тут готують інструктори старшинського складу за натовським принципом «сержант готує сержанта». Минулого року група експертів НАТО працювала над оцінкою «Курсу лідерства базового рівня». Вони з’ясували, що його програма відповідає стандартам Альянсу на 86 відсотків. Це високий показник, адже для досягнення відповідності достатньо набрати 70%.
Вперше після десятирічної перерви Військово-Морські Сили провели штурманську практику. На навчальних катерах курсанти здійснили похід до берегів Румунії та Болгарії. Цей захід допоміг майбутнім офіцерам не лише вивчити морський театр і систему організації безпеки мореплавства, а й перевірити навички, отримані на тренажері Dangerous waters. В інституті, до речі, його встановили болгарські колеги.
Зрозуміти, що означає вислів «лікоть товариша», побачити нескінченність моря, відчути міць і силу вітру та хвиль курсанти можуть під час походів на шлюпках. Цей вид практики також відновили нещодавно. Ніби на маленькому кораблі, вони роблять перший крок у море, вчаться працювати в команді.
Для цього є неабиякий стимул, адже найбільш підготовлені потім мають можливість пройти стажування на італійських, польських, болгарських та турецьких кораблях. Там курсантів знайомлять з особливостями організації служби та проведення морських навчань в арміях країн НАТО. Вони вчаться співпрацювати з представниками флотів інших країн.
Такі самі навички можна набути також і без виїзду за межі України. Адже на території нашої держави ось уже понад два десятки років регулярно проводять міжнародні морські навчання «Сі Бриз». Цьогоріч вони вперше відбулися у форматі free play – «вільна гра». Учасники діяли в непередбачуваних умовах, максимально наближених до бойових.
Масштаб маневрів вражає. Понад 30 кораблів і катерів, субмарина, 25 літаків, вертольотів і конвертопланів, а також понад 3 тис. військових з 16 країн світу – все це працювало на досягнення однієї важливої мети: навчитися спільно протистояти загрозам у морі.
Цьогорічним ноу-хау також стало те, що маневри відбувалися за критеріями НАТО – із залученням двох штабів. Перший планував і забезпечував навчання. Другий керував військами, одночасно навчаючись методам управління і планування операції. Більшість офіцерів другого штабу, до речі, стануть основою нового морського командування, яке нині створюється на Чорному та Азовському морях.
Головна інтрига навчань полягала в тому, що учасники не знали, коли і які маневри запропонує виконати керівництво вищого штабу. Отже, не мали змоги завчасно зорієнтувати своїх підлеглих. Що це дало? По-перше, командири змогли об’єктивно виявити, чи здатні їхні підлеглі оцінити обстановку і прийняти правильне рішення. По-друге, вони діяли не за спланованим сценарієм, а за ситуацією.
Загалом формат free play дав можливість офіцерам виявити повну самостійність. Саме так, як це відбувається під час проведення антитерористичної операції на Донбасі. Там командири взводів та батальйонів – основні «гравці». Вони приймають рішення, а командири з’єднань і об’єднань лише вказують напрямок основних зусиль.
Загалом після агресії Росії в Крим та на Донбас наші партнери розглядають «Сі Бриз» не лише як навчальну базу, а й як інформаційний майданчик, де можна отримати вичерпну інформацію про Україну, з’ясувати необхідні питання, аби в майбутньому надати необхідну допомогу тощо.
Але, як кажуть, ніхто нам так не допоможе, як ми самі. Тож, окрім вишколу, на часі залишається питання оновлення флотського «парку». Нещодавно вперше за десять років український військовий флот поповнився новими малими броньованими артилерійськими катерами «Аккерман» і «Бердянськ». Ці судна вже навіть встигли пройти бойове хрещення.
Річ у тому, що у період гострого протистояння на Донбасі Росія не полишає можливості тримати напругу й поблизу морських кордонів нашої держави. Час від часу російські бойові кораблі виявляють відкриту агресію, перешкоджаючи українським виконувати свої прямі функції. Так, як це сталося із кораблем морської охорони «Поділля», який збирав докази щодо незаконної промислової діяльності Російської Федерації в районах Голіцинського й Одеського газових родовищ.
Росіяни відверто провокували наших моряків, чекаючи реакції на їхню присутність. На своєму протичовновому кораблі «Сметливий» вони впритул наблизилися до краю морської економічної зони України. Аж раптом поряд з’явилися броньовані артилерійські катери «Аккерман» і «Бердянськ», а також фрегат «Гетьман Сагайдачний». Будь-який командир корабля підтвердить, наскільки незручною є ситуація, коли до нього підходить багато суден і катерів. Відтак росіяни вирішили відійти «від гріха подалі».
Нещодавно до Одеси прибули ще чотири малі броньовані артилерійські катери. Після проведення державних випробувань їх включать до складу флоту. Паралельно триває будівництво катерів іншого типу, а також завершується проектування ракетного катера. Сукупність таких малих швидкісних маневрених суден називають «москітним флотом». Це ефективний інструмент для подолання загроз в акваторії Чорного та Азовського морів. «Москітний флот» не вимагає значних фінансів. Побудувати його можна досить швидко. Адже на одній платформі можливо розмістити різні види озброєння. В цьому його універсальність.
А ось кораблі класу «корвет» під поняття «москітний флот» вже не підпадають. Хоча це основний корабель, необхідний для виконання міжнародних зобов’язань, які взяла на себе Україна, виконання завдань у віддалених морських зонах тощо. Тож подальше технічне оснащення ВМС відбуватиметься з урахуванням і цього чинника.
Підготовка фахівців, бойове навчання та переоснащення – не єдині завдання, покладені нині на флот. Розбудовується його матеріально-технічна база: гуртожитки та житлові будинки для особового складу, їдальня, клуб, автомобільний парк тощо. Роботи розраховані на два роки, а на їхнє виконання Міністерство оборони виділило 150 мільйонів гривень.
Загалом в українських військових моряків попереду ще багато роботи. Адже наша держава має протяжні морські кордони, а також входить до переліку потужних країн-експортерів різноманітної продукції. Великий її відсоток транспортується виключно морським шляхом. Тож його потрібно охороняти. Звісно, охопити весь світ, поставивши біля кожного українського судна військовий корабель, неможливо. Але в такому разі ми маємо надійних партнерів по НАТО, які захищають інтереси своїх країн і громадян у будь-якій точці світу. Разом нам є до чого прагнути.

Євгеній СИЛКІН

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту