Журнал

РОСІЙСЬКА КРАПЛЯ ПІДЛОСТІ В МОРІ… АЗОВСЬКОМУ

РОСІЙСЬКА КРАПЛЯ ПІДЛОСТІ  В МОРІ… АЗОВСЬКОМУ

Не отримавши очікуваного задоволення від анексії Кримського півострова та не просунувшись ні на крок у подальшому поширенні «руского міра» на Донбасі, Росія заходилася «кошмарити» Азовське море. Ось уже з півроку російські прикордонники та феесбешники активно затримують судна, які прямують до Бердянська та Маріуполя. Особливо ситуація загострилася влітку, коли їм доводилося простоювати по кілька днів. Сотні кораблів вибилися з графіка. Для портів та судновласників це вилилося в чималі збитки. А починалося все з нібито безневинних затримань українських рибалок. Якими можуть бути наслідки цієї повзучої ескалації та чим може відповісти на такі «витівки» Україна?

Як не сумно визнавати, але чотири роки безперервних боїв на Донбасі вже цілком узвичаїлися у свідомості більшості людей. Як в Україні, так і за кордоном. Мінські угоди-2, що були підписані на початку 2015 року, заморозили війну в Україні фактично в її тодішньому стані. Дрібні перестрілки та навіть застосування артилерії вздовж усієї лінії розмежування вже не викликають бурхливої реакції світової спільноти та обурення пересічних громадян. Навіть російські «акули пропаганди», такі як НТВ, Lifenews, «РИА Новости», «Интерфакс», «Россия 1» та інші, про поступ у розвитку «молодих республік» останні рік-два повідомляють без колишнього ентузіазму.

Інакше як зміною вектору інтересів Росії це назвати не можна. Підтвердженням цього є активізація її нахабних дій в Азовському морі, через яке доставляється майже 80% експорту України. Нинішнього літа був пік переслідування торгових суден. Лише до середини липня росіяни затримали їх щось у півтори сотні.

Формальним приводом для початку утисків стало затримання Державною прикордонною службою України рибальського судна «Норд», зареєстрованого в анексованому Криму. Це трапилося наприкінці березня нинішнього року. Порушивши порядок виїзду з окупованої території, «Норд» під російським прапором зайшов в акваторію Азовського моря. Прокуратура порушила за цим фактом кримінальне провадження.

Згодом росіяни затримали українських рибалок, які нібито зайшли у «виключно економічну зону РФ», а також кілька суден, які прямували з порту Бердянська. З початку літа такі затримання стали поганою традицією.

Цікаво, що ці дії активізувалися відразу після появи керченського мосту, який з’єднав Росію з Кримським півостровом. Керченська протока – єдиний водний шлях між Чорним і Азовським морями. Тому всі морські перевезення тепер здійснюються під новим мостом Путіна. Вочевидь, саме тому російські чиновники поспішили на третину обмежити вантажомісткість кораблів, які під ним проходять. Раптом це якось вплине на міцність мосту…

Ще на початку квітня російські окупанти пообіцяли ввести туди навіть Чорноморський флот включно з морською авіацією. Аби, мовляв, гарантувати безпеку судноплавства. А в другій половині травня без зайвого розголосу перекинули п’ять військових кораблів Каспійської флотилії, після чого кількість російських кораблів та катерів різного класу збільшилася з 50 до 70 одиниць. Наразі вона лише зростає.

Використовуючи в своїх інте­ресах це угруповання, прикор­дон­на служба ФСБ Російської Федерації планомірно зупиняє торгові та промислові цивільні судна, які слідують в українські порти Бердянськ та Маріуполь. Нібито для огляду. Судновласники від таких дій втрачають від 5 до 15 тисяч доларів США за добу в залежності від типу судна, його завантаженості та типу вантажу.

Кораблі зупиняють переважно в трьох районах: перед керченським мостом, на шляху до порту, а також на зворотному напрямку. Між тим судна, які прямують до російських портів, проходять без жодних зупинок. Отже, не виникає сумніву, що у такий спосіб Росія веде економічну боротьбу з Україною. Через це наш держбюджет недоотримує колосальні суми, призначені для освіти, медицини, виплати пенсій та інших соціальних гарантій. За найскромнішими підрахунками, цьогоріч наша держава вже втратила близько півмільярда гривень.

Та навіть такі збитки – лише крапля в Азовському морі. Як відомо, левову частку кошторису Росії становить продаж нафти та природного газу, тож Азов має для неї ще й стратегічне значення. Російські нафтогазові магнати вже давно ласо поглядають на поклади нафти та інших корисних копалин, розвіданих в його акваторії.

І хоча в угоді між Україною і Росією Азовське море визнане внутрішніми водами обох країн, російська сторона постійно оголошує проведення тут навчань із бойовою стрільбою кораблів та катерів, закриваючи район для морських суден. Насправді жодних навчань там не проводять. А все це брязкання зброєю – лише замилювання очей і намагання будь-що утримати регіон під своїм контролем. Така собі «азовська Fata Morgana».

Аби пролити світло на те, хто і які права має на Азові, варто звернутися до Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. Він набув чинності навесні 2004 року. Цьому передував конфлікт навколо острова Тузла, коли росіяни почали нахабно, без попередження та будь-яких пояснень споруджувати дамбу в Керченській протоці. Тоді Україна змушена була навіть підняти в небо свої винищувачі. Але й після тих подій ратифікований документ набув радше декларативного характеру, оскільки жодних конкретних понять в ньому не виписано. Азовське море, як уже згадувалося, визнане внутрішніми водами двох країн. Торговельні судна мають до нього вільний доступ, а військові – лише за згодою обох сторін із «візитом чи діловим заходженням до порту».

Ось, власне, й усе. Жодної конкретики, документ помістився на одному друкованому аркуші. Утім навколо нього виникає чимало питань. Фахівці вважають, що насправді за весь час існування договору проголошена в ньому «концепція внутрішніх вод» так і не була реалізована. Свого часу Росія пропонувала прокласти державний кордон по дну моря, залишивши води у спільному користуванні. Проте українська сторона наполягала на розділі чітко по дну і поверхні води. Тож справа не зрушила з місця.

Також у договорі відсутні правові норми, за якими можна притягнути Росію до відповідальності через її неправомірні дії. Так, будь-який російський корабель, також і військовий, навіть за кілька метрів від українського берега не вважається порушником. Тобто відсутня чітка правова регламентація режиму Азовського моря. Тому висувати будь-які претензії до Російської Федерації щодо його порушення наша держава, на жаль, не може.

– Найгірший сценарій для України може полягати в тому, що Росія шукатиме способи спровокувати заворушення в Маріуполі та інших населених пунктах південно-східного узбережжя, – коментує експерт вашингтонського аналітичного центру Atlantic Council Олександр Вершбоу, відомий американський дипломат, колишній посол США в Москві, екс-співробітник Пентагону та екс-заступник Генерального секретаря НАТО. – Адже тоді вона матиме привід для військової інтервенції. Внаслідок цього можливе захоплення територій, а також втрати серед мирного населення і військових. І те, й інше погано впливатиме на настрої громадян та імідж влади. Військові дії – найгірший сценарій розвитку подій. Потенційно вони можуть призвести до появи сухопутного шляху в Крим. Росія дуже нервово реагує на присутність кораблів НАТО в Чорному морі взагалі. Тому їхня присутність в Азовському стала б ще одним викликом Росії, який може призвести до ескалації і більше зашкодити Україні, ніж допомогти. Тож сфокусуватися необхідно на політичному тиску і санкціях. Україна має робити конкретні кроки, аби відбудувати свої Військово-Морські Сили, щоб військові кораблі просто супроводжували судна, які прямують до українських портів. Це той ефективний крок, який цілком під силу українським Військово-Морським Силам та прикордонникам. Головною метою має стати зменшення напруженості і відновлення судноплавства в повному обсязі.

Маючи гіркий досвід вторгнення регулярних військ Російської Федерації на територію Донбасу, Збройні Сили України не стали очікувати будь-яких політичних рішень, побудувавши вздовж узбережжя Азовського моря мережу берегової оборони. За даними української розвідки, нині в цьому регіоні налічується понад тисячу російських морських піхотинців. Військові експерти схиляються до думки, що для проведення великої десантної операції цього недостатньо. Тим паче, що під час важких боїв за Широкине висадку морського десанту російські окупанти не використовували.

Аби протистояти викликам Росії в Азовському морі, наша держава не має іншого виходу, як і далі нарощувати свою військову присутність у цьому регіоні. Пріоритетом керівництва держави і Збройних Сил на цьому напрямі є створення «москітного флоту». Це невеликі прибережні кораблі, оснащені сучасним навігаційним обладнанням, ракетним та артилерійським озброєнням. Так, у неглибоких водах Азовського моря комфортно почуватимуться новітні патрульні катери типу «Гюрза». Два з них – Р-177 «Кременчук» та Р-178 «Лубни» вже перебазувалися сюди. Загалом до 2020 року їхня кількість у Збройних Силах України має зрости до 20 одиниць.

Надводне угруповання посилить також спущений у середині вересня на воду перший десантно-штурмовий катер «Кентавр». Цей проект має низку відмінностей від аналогічних у класі «Гюрза». Зокрема його швидкість становить понад 40 вузлів. Корпус броньований, тож є можливість перевозити морський десант і висаджувати його через носову апарель. На озброєнні, окрім іншого, є реактивна система залпового вогню і бойові модулі.

Серйозні завдання виконуватиме нова протикорабельна крилата ракета «Нептун». Її успішно випробували напередодні Дня незалежності України. Ця вітчизняна розробка Конструкторського бюро «Луч» здатна вражати цілі на відстані близько 200 миль. Висота її польоту – від 10 до 30 метрів. Їй під силу потопити кораблі противника з водотоннажністю до 5 тис. тонн. Може також використовуватися і по сухопутних цілях. В українському війську вона має замінити ракети П-15М «Термит». Два ракетні дивізіони та деякі катери, озброєні ними, на жаль, залишилися у Криму.

Згідно з дослідженнями Геологічної служби США в Азовському морі знаходиться понад 200 млн барелів неочищеної нафти і більше 4 млрд кубічних футів природного газу

Крім того, до кінця нинішнього року на Азовському морі має з’явитися військово-морська база Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Її будівництво триває з 2016 року. Вона матиме у своєму складі кілька дивізіонів броньованих артилерійських катерів та підрозділи берегової артилерії. Нині на околицях Бердянська базується батальйон морської піхоти.

Почастішали військові навчання, на яких відпрацьовуються варіанти можливих дій, при чому – з бойовою стрільбою. Екіпажі танків Т-64 та БМП ведуть стрільбу по умовному ворогу та опрацьовують тактику ведення бою. За словами заступника командира однієї з бригад підполковника Дмитра Герасименка, до маневрів залучали екіпажі броньованих машин резерву Об’єднаних сил. Стріляли із закритих вогневих позицій по сухопутних та морських мішенях.

Зміцнюють берегову оборону і підрозділи Державної прикордонної служби.

– Ми діємо за двома напрямами, – говорить генерал-полковник Петро Цигикал, голова Державної прикордонної служби України. – Перший – правоохоронний сектор, другий – збільшення кількості наших резервів на Сході України. Думаю, що до кінця року в нас буде до тисячі бійців спецпризначення. Уже зараз у ЗС України сформували підрозділ спецпризначенців із 270 осіб, які нестимуть службу в акваторіях Азовського та Чорного морів.

Наприкінці вересня Керченську протоку пройшли пошуково-ря­ту­вальне судно «Донбас» та морський буксир «Корець». Вони безперешкодно увійшли в Азов­ське море. При цьому Військо­во-Мор­­ські Сили ЗС України не проси­ли жодних дозволів у краї­ни-агре­со­ра, реалізувавши своє пра­во на вільне пересування в цьому регіоні. Щоправда, перехід відбувався у супроводженні кількох російських кораблів. А ще – американського розвідувального літака…

Під виглядом тренувань для нібито підтримання бойової готовності Росія насправді нарощує угруповання, озброєння і військову техніку вздовж Азовського узбережжя. За першою ж командою до Азовського моря готові відбути близько 40 тис. російських військовослужбовців та чотири десятки суден, які нині перебувають у Криму

На початку вересня нинішнього року Рада національної безпеки і оборони України затвердила своїм рішенням комплекс заходів, спрямованих на захист національних інтересів у південних регіонах, акваторіях Азовського й Чорного морів. Йдеться, зокрема, про посилення військово-морської присутності в Азовському морі, створення там корабельно-катерної групи Військово-Морських Сил Збройних Сил України, підготовку відповідної інфраструктури, забезпечення підрозділів берегової оборони новітньою високоточною ракетною зброєю тощо.

Цілком очевидно, що лише адекватні дії у відповідь матимуть вплив на російську політику навколо Азовського моря. Адже ескалація напруги в цьому регіоні – не що інше, як намагання відвернути увагу російського суспільства від непопулярної пенсійної реформи, санкцій, які поставили під удар чимало російських компаній, а також від низки соціальних проблем. До чого ще можуть вдатися в Росії заради підтримання рейтингу господаря Кремля – наразі невідомо. Тож маємо бути готові до будь-яких варіантів розвитку подій.

Сергій Басараб

Powered by Ajaxy