Журнал

ІСТОРІЯ В КАСКАХ

ІСТОРІЯ В КАСКАХ

Все обірвалося раптово. Почався Євромайдан. Реакція росіян-сусідів, знайомих і навіть найближчих друзів шокувала і приголомшувала. Стільки злоби, ненависті, брехні, зловтішання і побажань «хохлам» бід і смертей Василь Власюк давно не зустрічав. Почалась інтенсивна обробка мізків телебаченням і пресою. Саме тоді він зрозумів, що не хоче жити серед цих людей. Навіть попри те, що прожив у Росії половину свого життя…
Kaska2Разом з товаришем художник Василь Власюк обходив барикади, мерзнув біля сцени, насолоджувався неповторною атмосферою єднання, свободи й надій. Відчуваючи, що Україна вже не буде такою, як раніше, що відбувається дещо епохальне, космічно значуще.
На Майдані він познайомився з Анатолієм Кравцем, під керівництвом якого в будівлі київської мерії охочі розписували каски.
– Слід зазначити, щодо мого залучення до «касочного дійства», воно вже розгорнулося на повну. А людиною, яка розписала найпершу каску, якій це взагалі спало на думку, був Юра Яськів на прізвисько «Пікассо», майданівець з Тернополя, будівельник за фахом, – згадує Василь. Для своїх касок він використовував різнокольорові маркери. Ідея потрапила на сприятливий ґрунт і буквально вибухнула сотнями творчих інтерпретацій. Згодом я зрозумів: ця ідея літала в повітрі, генерувалася самою українською землею і не могла не народитися. Через Юру вона побачила світ.
У КМДА художник побачив гору вже розписаних касок, від багатьох з них просто дух перехоплювало. Вони були виконані в етнічному українському стилі: хатки, українські пейзажі, калина, маки та інші квіти, фантастичні птахи й звірі. Чимало касок прикрашали орнаменти – від простих, виведених радше не невмілою рукою, а мудрою душею, яка все знає та відчуває, до вишуканого петриківського розпису, створеного рукою майстра. Були там персонажі мультфільмів, стиль міського графіті і дивні авангардистські розписи, траплялись і геть незвичні каски, вкриті якимось ажурним плетивом. Були написи й побажання, що вражали своєю афористичністю і глибиною. І багато дитячих робіт, наївних і невмілих, що йдуть від самого
серця…
– Це не могло не надихнути – аж руки свербіли до цього долучитися, – продовжує Василь. – Я тоді був просто вражений: ці каски були осяяні ментальністю мого народу з його творчою природою, налаштованою на творення, з прекрасним естетичним почуттям, артистичністю, тонкою і доброю душею. Напевне, це в нас від природи – від Бога. Відразу пригадались гарно розписані печі й стіни українських хат, великодні писанки. А ще – вишиванки, рушники й китайки для козаків, які йшли на війну, створені вправними й добрими жіночими руками, з побажаннями повернутися з перемогою – живими й неушкодженими. Тут я побачив те ж саме – побажання перемоги й успіху в святій боротьбі. Більшість касок (а від самого початку майже всі) були пластикові, будівельні, без жодного натяку на мілітаризм – вони не були агресивні, весь їхній вигляд передбачав захист, оборону. У цьому теж полягає суть української ментальності – захист своєї землі й свого воїна-оборонця.
Kaska6Нове місце роботи – Український дім. Його будівля була найближчою до епіцентру подій: просто з вестибюля відкривався вид на барикади, що відмежовували людей від «беркутівців». Тут Власюк познайомився з Тетяною Чепрасовою, яка зображувала на касках біблійні алегоричні сюжети, Вікторією Зирянською, яка наносила на них витончені іконописні лики, Анею Львовою, майстринею з петриківського розпису, Ігорем Леви, Оксаною Самойленко, Наталією Кадин-Фесенюк, Іриною Нагорянською, Францем Господарчуком та багатьма іншими. Поверхом нижче працювала ще й «Мистецька сотня», а трохи далі на Хрещатику – «Мистецький Барбакан».
Каски ж розписували не лише в КМДА та Українському домі, це явище виникало стихійно в багатьох точках Майдану і поширювалось від невідомих авторів в усіх напрямках. Це була суто народна творчість.
– І бійці, які приносили для розпису каски, просили зобразити на них не кров переможеного ворога, а янгола, ікону, крила, гарний візерунок, герб України і її прапор, – розповідає Василь. Відразу ж пригадується, як показав якось світлини майданівських касок одному російському знайомому (тепер вже колишньому). Його реакція мене просто приголомшила – він довго роздивлявся, а потім спантеличено спитав: «А де ж свастики та написи «Ріж москалів?!» Я просто не знав, як реагувати – для відповіді мені знадобилося б очистити його мозок від багаторічних антиукраїнських міфів, на що в мене вже не було ні часу, ні бажання.
Коли працював над каскою «Порву за країну!», в меня брали інтерв’ю, в якому я сказав, що зобразив на ній найстрашнішого українського звіра – кота. Що він м’який і лагідний, але коли розсердять і дістануть, стає грізним і небезпечним і може захистити себе і свою територію. Зі мною сфотографувався і власник каски – вже після того, як був поранений і дістав опіки на Майдані. Хочеться вірити, що це мій розгніваний котик Мурчик захистив голову свого хазяїна від полум’я.
Kaska3– Та не завжди все закінчувалось добре. Найважче було бачити, як несуть зокривавлену людину – ту саму, для якої вчора робив каску. А потім дізнатися, що її вже немає, – з сумом говорить митець.
– Скільки я розписав касок? Декілька десятків – точний лік вже втратив. Багато з них не збереглися навіть на фотографіях. Не знаю, яка їхня доля. У мене на згадку залишилася тільки одна. Приємно сподіватися, що мої каски, можливо, комусь душу зігріли, додали сил, а може, й врятували.
Якось до мене підійшла зачарована нашим Майданом дівчина-фотограф із Санкт-Петербурга. Вона знімала все, що бачила, і мала намір потім зробити фотовиставку-алфавіт, де різні грані нашого Майдану позначалися б окремою літерою або словом-образом.
Спитала, як, на мою думку слід позначити розпис касок? Я порадив «О» – круглу, як каска, до того ж першу літеру слова «оберіг».
Особливий випадок – армійські каски. Аргумент щодо того, що там це зайве, адже каска й амуніція в цілому повинні бути камуфляжні и не виділятися на тлі місцевості, не переконує. Тому що, наприклад, трипільські орнаменти з їхніми приглушеними відтінками теракотових кольорів самі по собі камуфляжні, – розмірковує художник. – Та й загалом це можливо поєднати: камуфляж і художній розпис – два в одному. Нічого схожого ще, напевне, не було в жодній армії світу. Та й самі бійці цьому б вельми зраділи! Наскільки знаю, волонтери самостійно розписують військову амуніцію і зброю, а потім відвозять це нашим захисникам. Попит шалений. Якби таке було запроваджено, якби ці розписи були унікальними, як іменна зброя, робилися вручну, йшли від серця майстра, то яким потужним патріотичним ефектом, що надихає і дає сили, були б наділені такі каски і така амуніція? Напевне, таким же, як і на Майдані. А наші воїни завдяки цим простим розписам постійно відчували б турботу й любов свого народу, підтримку України.

Олег ЛОКТЄВ

Kaska11Коли працював над каскою «Порву за країну!», в меня брали інтерв’ю, в якому я сказав, що зобразив на ній найстрашнішого українського звіра – кота. Що він м’який і лагідний, але коли розсердять і дістануть, стає грізним і небезпечним і може захистити себе і свою територію

 

 

KaskaОсь ця обпалена каска знайдена на згарищі в Будинку профспілок. Можливо, її власник згорів живцем з 18 на 19 лютого 2014 року, коли «Беркут» підпалив будівлю. Сама каска підказала тему розпису – «Ангел
з палаючими крилами». Пізніше ця каска була переправлена до Канади на аукціон, де була продана за 1020 канадських доларів.
До цієї суми доклали свої частини кілька українських патріотів. У результаті
ми змогли купити хороший тепловізор для наших хлопців, які воюють
на Сході. Віддали їм особисто в руки. Хлопці так дякували… Кажуть: «Раніше бандюги підкрадалися до нас у темряві, а ми їх бачили тільки в останній момент. А тепер – хай тільки спробують!». Можливо, ця каска належала комусь із загиблих хлопців, і виходить, що мертві воюють за нас – ангел з палаючими крилами рятує українських хлопчиків. Нещодавно розмістив цю розповідь в інтернеті, і відразу ж написала людина, яка займалася її продажем в Канаді – канадський українець Олег Маріевіч Дякую, канадський друже!

 

Kaska4Ця каска постмайданівська, експериментальна. Вирішив поєднати міфічні і фольклорні українські мотиви. Тому класифікував би її стиль, як «Фольклорна готика»

 

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту