Весь світ з нами!

ТАКИЙ ДОРОСЛИЙ ДИТЯЧИЙ ВЧИНОК!

ТАКИЙ ДОРОСЛИЙ ДИТЯЧИЙ ВЧИНОК!

Олена Ярошенко,член комітету волонтерів Запорізькоїобластізбиралася в чергову поїздку в зону АТО.Разом з однодумцями вона здійснювала обїзд пунктів зборудопомоги для бійців 23-го мотопіхотногобатальйону. На одну з посилок волонтери просили звернути особливу увагу

1Волонтери розповіли, що посилку принесла дівчинкароків15-16-ти.Вона міцнопритискала її до себе, немовто була величезна цінність. В пакунку лежали речі, і його відклали в бік, адже того разу,на прохання військових, збирали переважнопродуктихарчування.Тазатиждень, перебираючи речі, які вже ледь вміщалися в кімнаті,Оленазнову натрапила на цю посилочку.
Олена – хазяйка весільного салону. Коли під ним відкрили пункт приймання допомоги для біженців, місцеві відразу відгукнулись і незабаром у приміщенні сусідів не залишилось вільного місця. Жінка запропонувала свої послуги та віддала під допомогу частину свого салону. Так відбулось її посвячення у волонтери.
А в акуратно запакованому згортку лежали теплі речі для солдата:балаклава, рукавиці, шкарпетки, термобілизна, все дуже якісне та дороге.Булаі записка:«Мене звати Маша.Мені 16 років. Я не знала, як можу допомогти нашій армії, адже ще не працюю. Коли ж побачила оголошення про купівлю волосся, вирішила обрізати своє волосся і продати. Воно в мене довге. На отримані грошія придбала теплі речі для воїнів. Величезне прохання передатиїх на фронт».
Крім імені, Маша жодної інформації про себе не залишила, іОленапопри все вирішила розшукати дівчину,щоб боєць, який отримає допомогу, неодмінно зміг би їй віддячити.Після розміщенняінформації в соцмережі, вдалось розшукатиїїаккаунт.Маша дала свій номер телефону.
Олена, поки розшукувала Машу, побачила на сторінціїї мамив мережірозповідь про вчинок дочки. Найбільше ж вразило те, щодівчинка, як з’ясувалось, хвора на аутизм. Оленатаїї друзі-волонтери не знали, як бути в такій ситуації. Нічого не знали про ступінь захворювання, адже від цього залежалоі те, наскільки дівчинка контактна. Та Маша виявилась людиною відкритою і комунікабельною, справжньою патріоткою. Розмірковуючи над тим, кому віддати Машину посилку, волонтери зупинили свій вибір на Андрієві з позивним «Фантом». Хлопець збирався підписати контракт та продовжити захищати Вітчизну. Його переконливо попросили зателефонувати Марії. Потім Андрійрозповів, що дуже хвилювався, що такого хвилювання не відчував навіть коли зустрічався з дівчатами.
Їхня з Марією зустріч відбулася вже після того, як Андрій повернувсядо Запоріжжядля оформлення документів на подальшу службу.Деякі труднощі виникли і через поранення, яке дістав напередодні. Та врешті-решт зустріч відбулась і стала початком справжньої міцної дружби.
– У Маші аутизм, але вонавчитьсяузвичайнійзагальноосвітній школі, лише на індивідуальному навчанні. Багаточитає, має широкеколо інтересів. А ще, незважаючи на юний вікі хворобу, від самого початку буремних подій в Україні, вона не залишалась осторонь, ходила з братомта батьком на запорізький Майдан,– розповідаєЕліна, Машина мама.
–Тільки-но перші російськіБТРизайшли в Крим, дочка заявила, щовідтеперросійською не розмовлятиме. І слова дотримала:з 27 лютого2014 року вона спілкуєтьсявиключноукраїнськоюмовою. Слід зазначити, що мова в неї правильна, літературна, без суржика. Наразів нашій сім’їдвомовність: Маша іїї брат Антон розмовляютьукраїнською, миз чоловіком – російською.
– Зпочатку війни ми намагаємося допомогти і біженцям, і пораненим, і бійцям АТО, – продовжує Еліна. Якось Маша сказала, що хоче підстригтися – у неї було розкішне, густе, довге, нижче пояса, волосся, не зіпсоване ні хімічною завивкою, ні фарбуваннями. Я не здивувалася її рішенню, адже підлітки схильні експериментувати. Тільки порадила – якщо вже й відрізати таке гарне волосся, то краще– його продати. Саме тоді ми побачили на зупинці оголошення, що перукарня купить волосся. Сума вийшла неочікувано великою – 830 грн. Маша запитала, чи потрібні нам ці гроші? Ми відповіли, що волосся її, отже і гроші належать їй.Я думала, що якбудь-якадівчинка-підліток, вона захоче купити собіякійсь одяг або прикраси. Та на моє запитання: “Куди ти витратиш гроші?” Маша рішуче заявила: “На АТО!” Я перепитала: “Як, все-все?”Вона спокійно відповіла: “Так, все”. Ну, якщо вона щось вирішила – сперечатися марно.
Наступного ранку Маша з татом пішли на базар–він вже купував бійцям речі,знав, де і які ціни, в кого краще купити.На грошізаМашиневолоссявдалося придбати: комплект термобілизни, тактичнірукавиці, теплу балаклавуішкарпетки. Того ж дняці речі Маша зтатомвідвезли волонтерам. Так вонипотрапилидоОлени Ярошенко.
Маша ще написала листа солдатам, де коротко пояснила, як їй вдалося купитиречітанамалювала жовто-блакитне сердечко.
– Коли 23-й батальйон повертався на дембель, я і Маша поїхали на площу їх зустрічати. Я впізнала по фото Андрія відразу, Volont-3Маша – трохи пізніше. Він був втомлений і розчулений. Ми йому подарували квіти та цукерки, запрошували в гості. Додому він до нас так і не прийшов, але запросив Машу в кафе, де зустрічалися волонтери і бійці його взводу. Маша була з братом. Солдати сказали Маші багато добрих слів і назвали символом їхнього взводу, – розповідає мама дівчини.
– Чесно кажучи, мені було дуже ніяково, коли Олена передалапакет, – згадуєАндрій «Фантом». – Не звик я до таких дарунків. Тим більше, коли дізнався, чого Маші це коштувало. Напевне, я відчувщастяітепер це почуття зі мною, як і Машині речі.Вона придбала саме те, що було потрібно – всесезонне обмундирування, яке я і досі ношу. Я пишаюся людьми нашої країни, які здатні на такі вчинки. Те, що люди мають бажання допомогти, це вже викликає величезну повагу. Часто діляться останнім, аби солдатам було добре. Ця турбота дуже підтримує на передовій та значно полегшує суворе солдатське життя.
– Я дуже зрадів, що маю телефон цієї дівчинки. Проте і хвилювався страшенно. Декілька днів готувався до розмови. Думав, що скажу, навіть нотатки робив, щоб чогось важливого не забути, – продовжує боєць.– Та коли нарешті їй зателефонував, зрозумів, що вся підготовка була марною – ніякі заготовлені фрази не знадобилися, і слава Богу, розмова складалася сама собою. І проговорили ми так цілих півтори години. Розмовляли про все, я щиро цікавився її життям, навчанням, інтересами.Маша розпитувала, чим я займався до мобілізації. Єдине, що оминали – це політику.
– Про те, що Маша прийде зустрічати, я не знав. Для менеце була повна несподіванка, – каже Андрій. –Коли ж побачив її серед натовпу, то навіть розгубився. Потім Маша та її мама підійшли до мене, а я стояв як укопаний. Те, що відчував тоді, навіть неможливо передати. За кілька днів ми з хлопцями організували зустріч для всіх, хто нам допомагав. Прийшли і Маша з братом. Виявилось, що вони музиканти – дуетом виконали для присутніх декілька мелодій, зокрема гімн України.Хлопець грав на трубі, а Маша на українізованій! балалайці. Було цікаво! Відтоді ми підтримуємо зв’язок.

Олена Ярошенко ­–волонтер за покликанням
Volont-5– Діти і війна – це окрема, дужезворушлива тема. Так вже повелося, що в усі часи нове покоління прийнято було здебільшого критикувати, – ділиться думками волонтер Олена Ярошенко. –Та спостерігаючи за нинішніми дітьмиі підлітками, скажу: «Вони чудові!». Дуже багатошкіл, ліцеїв, інтернатів, училищ, ПТУ зголосилися допомагати українським бійцям. Понад 90% зібраної допомоги для армії – це заслуга саме вихованців різних навчальних заходів, звичайно, і їхніх батьків. І роблять вони це від усього серця.
Дуже часто перед поїздкою в зону АТО мивідвідуємо школи, чимало учнів справді щиро переймаються проблемами військових та надають посильну допомогу, – продовжуєОлена та наводить ще один приклад. – Коли мипрактично завантажили машинутим, щозібрали дітита їхнібатьки, до наспідбіглиучні, які гуляли на вулиці.Їхнявчителька, попросила нас трішки затриматись, адже діти хотіли передатисвої побажаннясолдатам. «Повертайтеся живими!», «Хайвони переможуть!» – щиро бажали діти.Хлопчик, який підійшов останнім, сказав: «Хочу, щоб наші перемоглиі я швидшеповернувся додому» і миттю сховався за вчительку. Як з’ясувалось, хлопчина – біженецьіз Попасної. Він та його сім’я беруть найактивнішу участь у зборі допомоги.
Так, наші діти все розуміють і все відчувають, і їхні щирі сердечка орієнтуються на світло добра. Вони рано дорослішають і роблять все від них можливе, абими дорослі й досвідчені змогли захистити Україну! Заради цього вони жертвуютьрадостями і цінностями свого дитинства. А ми стримуючи сльози, дякуємо Богу за таких дітей, і обіцяємо собі, що справдимо всі їхні мрії!

Олег ЛОКТЄВ

 

 

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту