Весь світ з нами!

Український дебют на Invictus Games

Український дебют на Invictus Games

Українські спортсмени, які здобули нагороди на цьогорічних іграх:

Олександр Писаренко (капітан команди) — «золото» у веслуванні на тренажерах, категорія «На швидкість, 1 хв.»

Павло Будаєвський — 4 «золота» в плаванні: 50 м вільним стилем, 50 м на спині, 50 м брасом та 100 м вільним стилем

Олег Зімніков — «золото» в бігу на 1500 м

Роман Панченко — «золото» у стрільбі з лука серед початківців

Пашкевич Василь  — «золото» з пауерліфтингу у середній вазі

Катерина Михайлова, Роман Панченко та Валерій Рак — «срібло» у командному заліку серед початківців

Дмитро Сидорук — «срібло» у стрільбі з лука серед професіоналів

Олександр Ткаченко — «срібло» в бігу на 400 метрів

Павло Мамонтов — «бронза» у веслуванні на тренажерах, категорія «На швидкість, 1 хв.»

Вадим Свириденко — «бронза» у веслуванні на тренажерах, категорія «На витривалість, 4 хв.»

Сергій Торчинський — «бронза» у штовханні ядра

Національна збірна України  вперше взяла участь у масштабних міжнародних змаганнях для поранених військових та ветеранів Invictus Games і відразу здобула 14 медалей. Захід викликав значну цікавість суспільства. За тим, як розгорталися події, кожного дня слідкували мільйони українців

«Ігри нескорених», так перекладається назва, вперше відбулися 2014 року в Лондоні та стали щорічними. Ініціював їхнє проведення принц Гаррі Уельський, який сам брав участь у бойових діях.

Цього року Invictus Games про­водили в Торонто, де наші спорт­смени виступили у шести видах спорту  з 12 дисциплін. Українська збірна вдало дебютувала, і посіла 2-ге місце серед 17 країн, поступившись лише канадцям.

8 золотих, 3 срібні та 3 бронзові медалі в шести видах спорту – це результат наших спортсменів і беззаперечний доказ,  що  Invictus (означає «незламний, або нескорений») – це дійсно про них. Цей прикметник чітко характеризує всіх наших спортсменів  і уособлює їхню стійкість та відвагу, яку вони показали в боях за Україну, а потім довели, що гідні бути прикладом. Після війни вони знайшли в собі сили на нові звершення і порадували нас своїми спортивними перемогами.

Участь української збірної в цих змаганнях особливо актуальна, адже за даними Головного управління військової служби правопорядку Збройних Сил України, за час проведення АТО майже 5000 українських військових отримали поранення різного ступеня тяжкості. Проблема їхньої реабілітації сьогодні є гострим соціальним питанням, яке потребує постійної уваги. А наші спорт­смени показали всім пораненим та травмованим учасникам бойових дій, що життя після війни не завершується. І те, що навіть із фізичними вадами можна бути повноцінним членом суспільства і жити на повну.

Один із золотих призерів Invictus капітан Василь Пашкевич був тричі поранений у бою під Шахтарськом. Один осколок лікарі так і не змогли з нього вилучити.  Після лікування та реабілітації він повернувся до тренувань з пауерліфтінгу, яким займався до війни. Офіцер розповів, що чимало військовослужбовців, які отримали порання в АТО, сьогодні займаються спортом. Тож під час проведення відбору до національної збірної  конкуренція була високою.

У Василя вже був певний досвід. 2013 року він став переможцем у цьому виді спорту на чемпіонаті Європи серед військовослужбовців, тож систему тренувань він розробив для себе сам. Але все одно працював із тренером. Завдяки наполегливій праці Василь навіть покращив власний результат та підняв штангу вагою 180 кг. А на змаганнях у Торонто для перемоги йому було достатньо заявити та підняти вагу в 175 кг. Його основний конкурент з Австралії не подужав таку вагу.

Під враженнями від Invictus Games він розповів, що найважчим для нього виявився переліт. Дорога була довгою та виснажливою, тому в Канаді довелося відновлювати сили.

За словами спортсмена, дуже цікавою та незвичною була поведінка команди з Нової Зеландії. За національною традицією новозеландці перед виходом на змагання виконували спеціальний танок-залякування. Але на наших спортсменів він не подіяв, адже в них була потужна підтримка з трибун, на яких вболівали представники української діаспори. До речі, глядачі змагань найактивніше підтримували саме нашу команду.

Дружина Василя залишилися вболівати за нього в Києві з маленькою дитиною. Вона спостерігала за змаганнями в Інтернеті і першою поздоровила чоловіка з перемогою.

Ще один член української збірної киянин Павло Мамонтов виступав у велоспорті та веслуванні на тренажерах. На тренуваннях щодня «намотував» мінімум 60 км, а під час посилених занять ця дистанція була вдвічі більшою. До війни на Донбасі він займався конькобіжним спортом і тайським боксом. Тренувався для себе і не любив брати участі в змаганнях. На Донбасі Павло був мінометником. Під час одного з обстрілів отримав серйозне мінно-вибухове поранення руки. Тоді двоє його побратимів загинули, а шістьох було поранено.

Процес лікування був тривалим, тож він довго не міг повернутися до активних занять спортом. Пережите в АТО не відпускало, тому молодий ветеран спершу сам пройшов курси психологічної адаптації для тих, хто повернувся з війни, а потім навіть отримав диплом військового психолога, щоб допомагати іншим.

Павло Мамонтов на змаганнях виборов «бронзу» у веслуванні на тренажерах. Але переможцем він став ще до початку змагань у Торонто, бо переборов себе, змусив тренуватися, подолав свої страхи та біль.

Перше «золото» змагань для команди виборов молодший сержант Олег Зімніков, який здобув перемогу в бігу на 1500 м. Як розповів спортсмен, найяскравішим враженням був його фініш. Коли він біг дистанцію, то не чув вболівальників на трибунах, не чув порад тренера, а бачив лише фінішну лінію і розумів, що має перетнути її першим.

Він також розповів, що стосунки між спортсменами з різних команд були дуже дружніми. Конкурентами вони були тільки на біговій доріжці. В Канаді він познайомився з багатьма цікавими людьми, відкрив для себе нову країну, привіз в Україну багато футболок, які йому подарували на пам’ять спортсмени з інших збірних. На Invictus Games він не зупиняється і зараз готується до змагань з п’ятиборства.

Справжньою сенсацією Invictus Ga­mes став виступ Павла Будаєвського. Він переміг одразу на чотирьох дистанціях з плавання та зібрав повний комплект вищих нагород. Плаванням Павло почав займатися раніше, ніж пішов до школи. Став кандидатом у майстри спорту, але після школи замість продовження спортивної кар’єри вибрав професію військового.

У зону АТО Павло Будаєвській поїхав у серпні 2014 року. Потра­пив у засідку під Іловайськом і отримав кульове поранення. Після двох місяців реабілітації він знову повернувся на фронт.

Invictus Games для Павла – найкраща можливість реабілітації, яку він вдало реалізував у своїх перемогах.

Президент України Петро По­рошенко особисто привітав команду і подякував спортсменам.

– Цей результат – відповідь російському агресору. Українських солдат зламати неможливо. Ви переконали увесь світ, що українські військові – сильні духом, цілеспрямовані, відважні, професійні. Ви – гордість нації, – наголосив Петро Порошенко.

За його словами, важливо, щоб ця збірна не тільки продовжувала тренуватися.

– Ми маємо бачити наших героїв у реабілітаційних центрах Міністерства оборони й інших силових відомств. Вони мають надихати інших власним прикладом, – підсумував Президент.

Ігор ПАРУБСЬКИЙ

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту